Тальнівщина попрощалася з 23-річним військовим, який загинув на Донеччині

2 грудня десятки людей прийшли до середмістя Тального, до пам’ятника Героям Небесної Сотні та Захисникам України, аби на колінах зустріти та віддати шану 23-річному полеглому Герою Павлу Олексійовичу Шаризі (23.07.1999 р. н.). Він народився та виріс у селі Кобринове, там ходив до школи. Згодом отримав професію адміністратора, продавця-консультанта, працював в «АТБ Маркеті» у Тальному. Службу у Збройних Силах України розпочав за рік до повномасштабного вторгнення ворога, з початком війни став на захист України. На фронті Павло Олексійович був заступником командира бойової машини, навідником-оператором, старшим солдатом. 26 листопада під час наступальних дій в районі села Парасковіївка (неподалік Бахмута, що на Донеччині) Захисник отримав поранення, несумісні з життям.

– Павло всім серцем вірив в Перемогу України і робив усе можливе й неможливе, щоб наблизити її, – взяв слово міський голова Василь Сідько. – Гірко і боляче щось говорити. Він був Героєм, він був, є і завжди буде в наших серцях. Низький уклін і шана батькам за виховання сина-Героя. Страшна війна забирає найкращих наших патріотів, – сказав він.

Ворог обірвав життя такої молодої людини! «Ще б жити, кохати створити сім’ю, дати життя своїм дітям, радіти їх першим крокам, словам, бути опорою для батьків та рідні», – написав в переддень прощання на своїй сторінці у Фейсбук староста Павло Козаченко. І з цими словами погодиться кожен, Павло Шарига мріяв, що все це буде – на своїй, рідній, вільній землі.

Та нині – гірке прощання, хвилина мовчання, сльози, які не стримати. Схилилися над Героєм батьки – Ольга Михайлівна та Олексій Михайлович, сестри Тетяна, Катерина, Ірина та брат Олексій, родичі, друзі, знайомі і ті, хто, хоч не знав Павла, та прийшов розділити біль непоправної втрати. Цей біль – один на всіх. Пекельний щем, крик душі був в очах кожного.

В цю мить неначе завмер світ, зупинився час. Важко повірити, що таким гірким є наше сьогодення – на полі бою гине цвіт. І в цій відважній битві ми обов’язково Переможемо: наші Захисники – на фронті, а пліч-о-пліч з ними всі ми тут, в тилу – гуртуючись, допомагаючи військовим, де б не були і чим би не займались.

Редакція газети «Новий Дзвін» висловлює щирі співчуття рідним та усім, кому пече у грудях за полеглого Героя, чиє ім’я навіки вписане в історію боротьби України за правду і волю!

Ольга ОСІЯНЕНКО

Читайте також: Звенигородська громада прощається із Героєм-розвідником

Читайте нас також в Telegram!