Вісті Черкащини Тальнівчанин, пройшовши навчання у Великобританії, боронить Батьківщину
32-річний житель Тального, що на Черкащині, вже більше шести місяців знаходиться у найгарячіших точках Донецької області. Проходив навчання у Великій Британії під керівництвом іноземних інструкторів.
Як ти потрапив на навчання у Британію?
– Мене мобілізували у серпні 2022 року. Спочатку я знаходився у навчальному таборі. Десь через два тижні мій підрозділ був направлений на навчання у Великобританію. Ми там навчалися 5 тижнів. Багато чого там отримав, зокрема військову спеціальність –оператор БПЛА. Навчали нас і штурмовим діям на полі бою. Жили ми в невеличких будинках по 6-10 осіб. Навчання проходило на британських полігонах під керівництвом інструкторів НАТО, яких ми розуміли завдяки перекладачам, – розповідає чоловік.
Олександр народився і виріс в Тальному, після закінчення школи навчався у Тальнівському будівельно-економічному коледжі, де отримав спеціальність – програміст. Працював на різних підприємствах Тального, також трудився і в місті Одесса, працював за кордоном.
Які твої завдання як оператора БПЛА?
– Моїми основними завданнями є розвідка, коригування нашої артилерії, ну і звісно скидання подарунків для ворожої піхоти та їхньої техніки. Я працюю в основному на БПЛА MAVIK-3, але вмію керувати й іншими моделями. Інколи беру участь і в штурмових діях, – каже чоловік.
Яким є забезпечення твого підрозділу зброєю та боєприпасами?
– Мій підрозділ повністю забезпечений усім необхідним для ведення бойових дій. Набої, техніка, безпілотники, все є в наявності і в достатній кількості. Звичайно ми також втрачаємо техніку, але не в такій кількості як вороги.
Де і коли ти потрапив під перший обстріл?
– Це було в одному населеному пункті Донецької області, ми здійснювали розвідку БПЛА. Ворог виявив нашу позицію і почав працювати ворожий міномет. Але ми вчасно покинули позицію і перемістились у більш захищене місце. Ніхто з побратимів не постраждав. Я вважаю, що має бути попередньо спланований, безпечний маршрут відходу із прострілюваних позицій.
Що найважче для тебе на війні?
– Для мене найважче – це розлука зі своїми рідними, товаришами і коханою дівчиною. Мій підрозділ, в якому я прохожу службу, Слава Богу ще не втратив жодного побратима, поранені є, але полеглих немає. Це також велика подяка командирам, які цінують життя кожного солдата.
Наша редакція бажає Олександру повернутися якнайшвидше з Перемогою, вигнати ворога із нашої країни. Вдома на чоловіка чекають мама, кохана дівчина та друзі.
Ярослав КАРПОВІЦЬКИЙ
Читайте також: «Геть московського попа»: у Тальному протестуватимуть біля храму УПЦ МП
