Тальнівчанка волонтерить, займаючись улюбленою справою

Сьогоднішня наша розповідь про чудову жінку Інну Яківну Бойко з Тального. За освітою вона вихователь, за другою – повар. А випічка – її хобі. Жінка каже, що здавна мала мрію відкрити дитяче кафе. Плани реалізувалися, хоча не на всі 100% – разом з чоловіком відкрили кафе «Маркіз», правда, зараз воно не працює. Проте своє улюблене заняття Інна Яківна ніколи не залишала. Кожного разу старалася порадувати духмяною здобою своїх домочадців, пекла для друзів, знайомих.

А коли почалася війна, вирішила – буде пекти для людей.

– Хотілося бути корисною, комусь зробити щось приємне. Звичайно, взялася за те, що вмію, на що здатна – за випічку. Правда, спершу ми в сім’ї плели сітки, потім приєдналися племінники, почала приходити молодь з бабтистської церкви. До роботи долучалися незнайомі люди. Підлітки приносили додому готові смужки тканини, які ми потім сплітали у сітку. Це так зворушливо, до сліз, – ділиться жінка. – Потім з Києва приїхала моя мама і ми почали пекти пиріжки.

Зараз Інна Яківна раз у тиждень обов’язково готує партію випічки – в основному пиріжки. Начинка різноманітна – вишні, різне повидло, горох, паштет. А коронні у її меню – смажені в олії пиріжки з горохом, їх готує на замовлення. Борошно та продукти на випічку жінка використовувала спершу власну, а коли об’єми виросли до 180 пиріжків за один заміс – ледь духовки справляються, то не відмовляється й від того, що люди приносять. Хто торбинку цукру принесе, хто борошно, гороху купить, той сироватку, інший десяток яєць, олію – усе до купки, та й є з чого пекти. Жінка розповідає, що борошном в основному забезпечує Людмила Якименко, з якою вони тісно співпрацюють.

– Коли люди дають продукти, складаються грошима, я відчуваю обов’язок – хочу якнайшвидше і найкраще зробити, – каже Інна Бойко.

На Великдень, окрім пиріжків, випікали ще й смаколики для дітей і разом з релігійною літературою привозили для діток-переселенців, що разом з батьками живуть у гуртожитку коледжу.

Свої пиріжки, спечені з любов’ю, Бойки передають на волонтерські пункти, а звідти вони їдуть і в пекельну Донеччину, і у зруйновану Чернігівщину, Бучу та Ірпінь чи залишаються в Тальному – для бійців територіальної оборони та переселенців.

Марина КАМІНСЬКА

Читайте також: У селі на Тальнівщині паркову зону розширюють власними силами

Читайте нас також в Telegram!