Талановиті близнюки із Тальнівщини виконують власні пісні у стилі хіп-хоп

15-річні близнюки Денис та Назар Титаренки з Глибочка – справжні таланти. І не дивно, адже народилися і виросли вони у творчій родині. Як їхній старший брат Максим та їхній батько, хлопці – справжні соловейки, бо ж голоси мають неймовірні. Кажуть, співати почали ще в 4-річному віці. Тоді з бабусею за руку ходили до клубу у рідному селі, до школи, де виступали на різноманітних заходах. Своїми голосами вони зачаровували слухачів. Спочатку навчалися у місцевій сільській школі, а з 4-го класу стали учнями Шевченківської школи мистецтв. Однак до інших умов, нових людей, стін закладу та сцени звикли швидко: у цій же школі навчався їхній старший брат, який і раніше частенько брав їх до себе – виступати.
– Як вступили до цієї школи, зразу пішли на баян та на вокал, – розповідає Денис. – хотіли займатися вокалом, але обов’язковим був інструмент. Оскільки гітари не було, обрали баян.

До речі, Денис, за прикладом брата Максима, зараз активно сам опановує гру на гітарі. Каже, грає якихось 3 місяці, однак успіхи вже має. Він вже може легко собі акомпанувати. А ще пів року, як пише власні тексти та разом з Назаром виконують ці пісні у стилі хіп-хоп. Хлопці фанатіють від «Бумбоксу», люблять трек «Вона» українського виконавця Ярмака. Але, кажуть, насправді українських виконавців, які б створювали музику у стилі, що їм до душі, не так і багато. Брати вже пробують записувати відео власного виконання, яке поширюють у соцмережі «Інстаграм». Хлопці мріють написати трек, який стане популярним. Варто зазначити, що виконання авторської пісні «Цінуй себе» під гітару неабияк сподобалося й нашій редакції. Хлопці прихопили інструмент та зробили нам такий приємний подарунок – їх наживо почули й ми.
– Пісня – це та річ, у якій можна розказати про почуття. Кожна має сенс, – каже Денис.

Пісні, які пише Денис, чи не першим чує Назар. Він – перший критик, порадник і експерт. «Буває, щось додаю, – каже хлопець. – Редагую, щоб рима була».
Брати почали захоплюватись написанням пісень, беручи приклад зі свого друга Богдана Масляного, який, навчаючись у школі мистецтв, писав тексти: «Коли побачили, як він під біт виконує свої пісні, сказали: «Вау! Та це круто!». Якось він нас до цього долучив, – зізнаються Титаренки. Кажуть, планують у цього друга викупити обладнання – мікрофон, іншу техніку – аби могти записувати музику вдома.
Цього року Назар та Денис вступили до Уманського музичного коледжу імені Порфирія Демуцького на відділ хорового співу. Кажуть, опановуватимуть паралельно ще й гру на фортепіано. У них за плечима – чимало конкурсів, на які свого часу їздили чи не щомісяця. Кажуть, найвагомішими є ІІ (дует) та І місця (ансамбль) на столичному конкурсі «Київ Арт-тайм».

Окрім пісні, Титаренки – справжні фанати футболу. Розповідають, як щовечора грають на футбольному полі у рідному Глибочку, а потім, повернувшись додому, переглядають футбольні матчі ще й по телевізору та в інтернеті. А від масового перегляду матчу «Україна – Англія» у Тальному хлопці в захваті: «Це крута ідея, щось новеньке. Повболівати разом з людьми – це класно, адже ти бачиш їхні емоції», – кажуть.
Хлопці не розповідають про свої мрії, не називають і мети, але кажуть: «До неї треба йти, що б там не було».

Ольга ОСІЯНЕНКО