Сизим голубом полетіла у вирій твоя світла душа: пам’яті Героя з Мошурова Андрія Смагіна

► Небесний легіон Тальнівщини

Ви не кажіть, що я вдова.

Хоча ночами гірко плачу,

та бережу в душі слова

тому, кого вже

не побачу…

Олена Марченко

Людмила Смагіна – вдова загиблого військовослужбовця Андрія Смагіна. Боєць, тримаючи із своїми побратимами оборону, загинув 6 лютого 2023 року на околиці села Площанка Сєвєродонецького району Луганської області. Жінка разом з донькою-восьмикласницею живе в селі Мошурів на Тальнівщині. Людмила Федорівна розповіла «Новому Дзвонові» про загиблого коханого.

Андрій Валентинович Смагін (позивний Кеп) народився 21 квітня 1967 року в Туркменістані, у місті Кизил-Арват. Батько Валентин Аркадійович служив військовим льотчиком. Мама Ельвіра Павлівна працювала кухаркою у військовій частині. У родині підростало п’ятеро дітей: троє синів і дві доньки. Андрій та Анна – двійнята.

Юнак з дитинства мріяв про військову кар’єру. У 1984 році, закінчивши середню школу, вступив до Самаркандського вищого військового автомобільного командного училища. На першому курсі отримав відзнаку за врятовані життя людей. Із серпня 1984 по липень 1991 року Андрій Валентинович служив у радянській армії. Воював в Афганістані у складі так званого миротворчого контингенту. У 1986 році зі зведеним загоном військовослужбовців виїхав до військової частини, що охороняла Чорнобильську атомну станцію.

Чоловік був двічі одружений. У першому шлюбі народилося двоє діток: Дмитро й Даша. Донька вже багато років проживає в Єгипті. Роки й тисячі кілометрів розділили двох рідних людей. Восьмого березня 2018 року Даша подарувала батькові онучку. Андрій Валентинович мріяв, що закінчиться ця кривава війна, і він разом з молодшою донькою Оксаною поїде гостювати в далеку арабську країну. Не склалося.

У 1994 році примхлива доля різко змінила, здавалося б, уже налагоджене життя й привела чоловіка на Черкащину, у село Мошурів. Працював механізатором у місцевому господарстві, звикав до сільського побуту.

«Згодом ти зустрів мене, і ми одружилися. Дякую Долі, що подарувала мені добру, щиросердну, енергійну, виховану людину. Андрію, ми прожили 25 найкращих у моєму житті літ. Ти вважав: коли є повага, інтерес до життя одне одного, до захоплень, до часу й почуттів іншої людини, тоді є і любов. Нас об’єднує щастинка – донечка Оксана. Ти хотів бачити, як вона виростає, але вважав своїм святим обов’язком боротися за мир і цілісність України».

З 27 вересня 2015 до 25 квітня 2016 року Андрій Валентинович, як офіцер Морської Піхоти ЗСУ, брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Оксанці тоді виповнилося 4 роки. З початком повномасштабної війни капітан Смагін воював у гарячих точках Донеччини. За три дні до смерті по відеозв’язку розмовляв з Дашею. «Доньку бачив і попросив у неї вибачення!» – похвалився дружині. Коли йшов на завдання, обов’язково їй телефонував, але 6 лютого телефон у руках Людмили німував. Жінка серцем відчула: сталося лихо. На своє останнє в житті бойове завдання Кеп молодих не взяв, а пішов сам. Командир казав: «Якщо ти там, то буде порядок». Мужній воїн під час мінометного обстрілу отримав поранення, несумісні з життям. Два дні побратими не могли викопати його тіло з-під завалів.

Рідні звернули увагу, що траурну процесію від Алеї Героїв до хати Смагіних у Мошурові супроводжував голуб. Поховали Звитяжця 17 лютого 2023 року в селі Мошурів.

«Андрію, за кілька днів виповниться рік з дня твоєї смерті, а я й досі вчуся жити без тебе. Важко, але докладаю зусиль заради нашої доньки Оксани. Мій Воїне, дякую за те, що кохав мене, підтримував, оберігав, захищав і робив усе для нашої родини. Вдячна за те, якою я стала поруч із з тобою. Андрію, ти найбільше і єдине моє кохання».

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Повернули плащаниці та обігрівач: московський патріархат зі скандалом і грабунком покинув церкву у Вишнополі