Сирена як фон буденності: чому в Тальному діти ігнорують небезпеку

Лист до редакції

У Тальному знову лунає сигнал повітряної тривоги. Але замість того, щоб ховатися в укриття, учні прогулюються центром міста, скуповуються у «Файно-маркеті» й «АТБ», п’ють каву в парку Шевченка, жартують і граються. Автор бачив невеличкий гурточок хлопчаків, приблизно п’ятикласників, які оточили автівку на узбіччі недалеко від поліції й кидали в неї камінцями. Зробив зауваження. У відповідь почув нецензурну лексику. Цей епізод яскраво ілюструє, наскільки діти здатні ігнорувати правила безпеки, коли відсутній належний контроль.

Звісно, ми не освітяни й не претендуємо на глибинний аналіз причин. Проте навіть із позиції спостерігача помітно: відсутність системної профілактики, чітких інструкцій для учнів та роботи з батьками створює ситуацію, коли діти під час тривоги усвідомлюють небезпеку.

Начальниця відділу освіти Лариса Коваль не може фізично контролювати кожного учня. Проте перебуваючи у центрі міста, важко не помітити, що більшість школярів ігнорують правила безпеки. Тут мова не про поодинокі випадки. На жаль, уже котрий рік це системна проблема. Від керівництва відділу освіти й адміністрацій шкіл залежить, чи організована ефективна профілактика: регулярні нагадування, чіткі правила та робота з батьками. Пасивність на цьому рівні робить небезпеку буденною.

Учителі фізично не здатні втримати всіх: поки завернуть двох, то інші вже втекли. І це реальність, яку неможливо змінити без системної роботи зверху. Провини педагогів ми тут не вбачаємо: вони виконують свою роботу, але керівництво освіти та адміністрації шкіл зобов’язані створювати систему, що реально працює і забезпечує дотримання правил навіть поза межами класу. Батьки також мають нагадувати дітям правила й подавати власний приклад.

Якщо адміністрації шкіл та відділ освіти й надалі залишатимуться пасивними, наслідки можуть бути трагічними. Попереджати, організовувати, контролювати – це не порада, а обов’язок, який починається зверху. І нехтувати ним сьогодні – означає ставити під ризик життя дітей завтра.

Олександр ГРИГОРУК

Читайте також: Повернення додому: перші слова рідної мови й полегшення: історія військового з Тальнівщини, що пройшов крізь полон

Читайте нас також в Telegram!