Вісті Черкащини Свято душі й традиції в селі на Тальнівщині: як дітлахи творили Великдень своїми руками
У затишних стінах Здобутківського будинку культури цими днями панує особливий, сповнений передчуттям, великодній настрій.
У Вербну неділю тут відбувся майстер-клас для дітей з виготовлення вербових букетиків та великоднього віночка. Діти охоче долучилися до творчого процесу, створюючи власні святкові композиції.
Ідея заходу народилася у серцях трьох невтомних берегинь культури: директорки Віри Боровець, художньої керівниці Люсі Чурпіти та бібліотекарки Оксани Ковальчук. Завдяки їхній любові до своєї справи і до дітей свято вдалося на славу.
Майстер-клас почався ще з підготовки. Жінки вирушили на берег, аби власноруч зібрати березові гілочки з котиками та барвінок.
Самшит заготовили заздалегідь, а свічки придбали в церкві. Кожна гілочка, кожна травинка мала особливе значення. Усе це було освячено, бо, як розповідає пані Люся, «у нас було прямо все по-справжньому».
А потім почалося найцікавіше – творення. Малеча із захопленням складала вербові букетики – для себе й для родини. Віра Адамівна з любов’ю розповідала дітям про давні традиції. Навіщо потрібні вербові гілки. Як їх використовують. Чому вони такі важливі у великодньому циклі.
А Люся Чурпіта провела майстер-клас з виготовлення великоднього віночка. Барвистого, святкового, прикрашеного писанками, зеленню і, звісно, гілочками, що несли у собі дух свята.
Неоціненну допомогу надала Оксана Миколаївна – не лише у творчому процесі, а й в організації затишного чаювання в музейній кімнаті.
Після майстер-класу дітлахи сіли за стіл, пили чай, спілкувалися й ділилися враженнями. А далі на них чекала ще одна пригода – у бібліотеці, де пані Оксана підготувала виставку про великодній тиждень і навчила дітей розмальовувати писанки. Там, за словами Люсі Чурпіти, «усі порозфарбовувалися», а радість у дитячих очах стала найкращою нагородою для організаторів.
Найзворушливіше те, що більшість діток привели бабусі, щоб передати частинку традиції, частинку душі своїм онукам. Деякі малюки прийшли за дорученням батьків, які не змогли бути поруч, але були впевнені: саме тут, у будинку культури, їхні діти отримають щось справжнє і важливе.
Такі події – більше, ніж майстер-класи. Вони зшивають покоління, зігрівають дитячі серця й дарують надію, що традиція живе. І, можливо, саме з таких тендітних гілочок, віночків і писанок виростає велика любов до свого – родини, культури, коріння.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
