Вісті Черкащини Старший фельдшер швидкої допомоги у Тальному розповіла про специфіку роботи та порятунок життів
Професія фельдшера відповідальна і важлива, оскільки саме йому доводиться надавати першу невідкладну допомогу, яка може врятувати людське життя. Оперативний виїзд на виклик, встановлення діагнозу плюс кваліфікована перша медична допомога – така специфіка роботи старшого фельдшера Тальнівської підстанції екстреної швидкої медичної допомоги Наталії Гординської.
Пані Наталія працює у сфері медицини із 2004 року. Перший досвід здобувала в одній із черкаських лікарень, у відділені нейрохірургії. Каже, що робота там складна, однак їй вона завдячує своїм великим багажем знань та навичок. Обрала шлях у медичній галузі тому, адже її мама працювала медичною сестрою. Змалечку вона брала доньку із собою на роботу. Там, каже жінка, і зародилося її бажання допомагати іншим.
Старшим фельдшером у Тальному жінка працює із 2010 року. Сюди вона переїхала разом із чоловіком, адже сам він із Тальнівщини. Спочатку Наталія влаштувалася працювати в поліклініку, а згодом їй запропонували посаду, яку вона обіймає і натепер. Зізнається, що спочатку її було дуже важко мати великий колектив, за який треба нести відповідальність. Саме тому молода керівниця вирішила випробувати на собі роботу своїх підлеглих: почала брати зміни, на яких працювала виїзним фельдшером.
– Робота фельдшера швидкої – непроста, потрібно вміти швидко приймати рішення в складній, нестандартній обстановці і умовах дефіциту часу. Тим паче, відчуваєш на собі велику відповідальність, коли від тебе залежить життя людини, – говорить жінка.
Свої перші виїзди Наталія пам’ятає і досі. Тоді, розповідає, навіть перетелефоновувала до працівників із приймального відділення, щоб поцікавитися подальшою долею пацієнта. Додає, що виклики бувають різні і пацієнти теж: деякі налаштовані позитивно, а деякі агресивно. Однак негатив фельдшерка намагається не запам’ятовувати, тому із викликів, які їй запам’яталися найбільше, пригадує, як приїздила до маленької дитини. Тоді їй довелося робити малечі ін’єкцію і маленький братик став на захист та почав кидатись в неї іграшками.
Наталія Гординська розповідає, наразі диспетчера у нашому місті немає, сигнал про виклик працівникам Тальнівської підстанції приходить на телефон і тоді вони мають зібратися та виїхати на виклик протягом однієї хвилини. Як каже медична працівниця, є такі випадки, де рахунок іде на лічені хвилини.
– Ми намагаємось якнайшвидше надати першу медичну допомогу, і, якщо потрібно, довезти пацієнта до лікарні. Переважно – це Тальнівська багатопрофільна лікарня, однак пацієнтів із інсультом ми веземо до Звенигородської лікарні, з інфарктом – викликаємо бригаду із Умані або Звенигородки, щоб вони транспортували хворого у Черкаський кардіоцентр, оскільки самі ми це зробити не можемо.
На балансі Тальнівської підстанції наразі перебуває 4 автомобілі: 3 працюють на постійній основі, 1 резервна. І вдень, і вночі здоров’ям тальнівчан опікуються три бригади швидкої допомоги. Зараз, розповідає пані Наталія, нічних викликів поменшало, адже немає таких гучних святкувань, як до початку повномасштабної війни. Раніше, пригадує, святкування Дня міста або ж Дня Незалежності без швидких не проходило. Але і зараз конфузів вистачає. Буває і таке, каже Гординська, що фельдшер приїжджає, а хворого вже й вдома немає. Бувають і хибні виклики:
– Якось о 4-й ранку викликали швидку для нібито хворого у Тальному, приїжджаємо, а двері не відкривають. Довелося будити сусідів, адже всяке буває, можливо, людина вже втратила свідомість, а як з’ясувалось – там ніхто не живе і це був чийсь жарт.
Взагалі Наталія Гординська говорить, що попри деякі негативні моменти любить і свою роботу, і свій колектив, і людей, яким допомагає. І хоча за свій професіоналізм їй доводиться платити недоспаними ночами, накопиченою втомою та щоденно копіткою працею, вважає, що бути медиком – це її покликання й іншої професії вона б не обрала.
Тая АГАВЕРДІЄВА
