Вісті Черкащини Спільна творчість – спільна радість: Як родина з Тальнівщини живе мистецтвом і любов’ю
У Папужинцях на Тальнівщині панує особливий спокій: тихі вулиці, щирі люди, відкрите серце до розмов і добрих справ. У такому затишному середовищі природно народжується щось світле й натхненне. Прикладом цього стали вироби родини Порожніх, представлені на виставці «Сімейна творчість» у Веселокутській гімназії. У кожній роботі – тепло рук, єдність поколінь і щира любов до спільної справи.
Мама Олена Миколаївна та донька, п’ятикласниця Аніта Порожня, представили вишиті платтячка, м’які іграшки, в’язані серветки, мереживні скатертини, яскраві дитячі малюнки. Усе це зроблено з любов’ю, підтримкою одне одного й спільним бажанням творити.
«Завжди намагаюся підтримувати дитину, – говорить Олена Миколаївна. – Якщо їй хочеться щось створювати, я тільки «за». Хай малює, вишиває, танцює… Головне — щоб це приносило радість. А я повсякчас поруч».
Творчість, що об’єднує
«Ми не майстри з дипломами, – з усмішкою каже пані Олена, – але я з дитинства люблю вишивати. Це мене заспокоює. І доньці не те що «привчаю», а не забороняю бути поруч і навчатися».
У родині Порожніх усе відбувається природно: мама в’яже – донька поруч. Мама добирає нитки – донька допомагає вибрати барву. Так поступово з’являється спільний виріб, у який кожна вклала щось своє: маленьку ідею, кольоровий штрих, петельку, ґудзичок.
«У нас було вишите платтячко. Шила його спеціально для доньки. А ще до нього була накидочка, шапочка – усе зв’язане гачком. Це платтячко — пам’ять. У ньому вона на хрещенні в рік була. Усе зробила сама для своєї дитини. Бо як інакше?» – ділиться Олена Миколаївна.
Маленька мисткиня Аніта
Аніта – щира дівчинка. Не любить сидіти на місці, хоче все й одразу. Та саме в цій невгамовній енергії — її талант. Малюнки – «Жабка з чашкою», «Сонце й небо», а особливо «Неземна, вільна Україна» – то справжні дитяча задушевність і патріотизм.
«На тій картині є жовто-блакитна плямочка, на ній – чашка, і написано «Неземна, вільна Україна». Бо ми такі!» – з гордістю розповідає Аніта.
Вона не тільки малює, а ще й в’яже, шиє іграшки, бере участь у спортивних і мистецьких конкурсах. З мамою виготовляє віночки з барвінку, який сама ж і збирає. У вільний час читає вірші, займається черлідингом, виступає на конкурсах, а виконання Шевченкового вірша вже принесло їй перемогу.
«Мені все дуже подобається: і мої картини, і мамині іграшки. Але найбільше — коли ми це робимо разом», – ділиться дівчинка.
Виховати серцем
Олена Миколаївна виховує не лише творчістю, а й прикладом любові та підтримки. Старший син Ігор уже дорослий – йому 26 років. Маленька Аніта – родинна радість і натхнення. Саме для неї мама продовжує творити.
«Дитина – це твоя надія, – замислено каже жінка. – Навіть якщо в житті рукоділля Аніті не знадобиться, хай знає, як це робиться. І хай одного дня згадає, що мама мені показувала, мама вміла, і вона теж зможе».
Такі прості речі — нитки, гачок, фарби, тканина — у родині Порожніх перетворюються на обереги, що передаються з рук у руки, з покоління в покоління.
«Головне – бути поруч. Слухати дитину. Не відганяти, а підтримувати. Навіть якщо вона щось зробила не так, то не сварити, а пояснити, допомогти, підказати. Бо сини й доньки ростуть дуже швидко, і хочеться, щоб пам’ятали не сварку, а тепло», – каже пані Олена.
Сімейна творчість – це про любов.
Родина Порожніх доводить: спільна творчість – це єдність, стосунки, виховання серцем, без моралей і наказів. Це тихий оберіг родини, що допомагає разом проходити через час, виклики, радощі й турботи.
Щиро дякуємо батькам і дітям за натхнення, доброту і яскравий приклад того, як любов у сім’ї перетворюється на справжнє мистецтво.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
