”Софія Михайлівна була чи не єдиною людиною в районі, яка знала французьку мову”

У вівторок на семінарі бібліотечних працівників Тальнівського району презентували книгу “Зажинок. Антологія красного письменства Тальнівщини: поезія, проза, літературознавство, мистецтво”. На 356 сторінках упорядкованої Вадимом Мициком та Володимиром Мовчаном книги вміщено мистецько-літературні надбання 112 уродженців Тальнівського району. Тираж книги – 2 тисячі примірників.

Захід відбувався у дитячій бібліотеці. Про історію написання книги розповів упорядник Вадим Мицик. А заслужений працівник культури Олег Сошинський навіть виконав пісню написану ним же на власний вірш про Кобзину криницю. Цей вірш теж увійшов до презентованої книги.

Зворушливим був виступ завідувачки Мошурівською бібліотекою Ніни Басистої. Ніна Василівна розповіла про складну долю Софії Малильо та зачитала вірш із збірки.

Поетеса після поневірянь у сибірських тюрмах оселилася і 25 років прожила в Мошурові. Весь цей час рідні, друзі дитинства, молодості вважали Софію мертвою.

“Софія Михайлівна була чи не єдиною людиною в районі, яка знала французьку мову. Але у селі її мало хто розумів. Мешкала у старенькій хатинці. Багато читала. Кажуть, стане на стільчику, поближче до лампочки щоб видніше було, і годинами читає.

По-справжньому писати вірші розпочала на 64-році життя.

У середині 90-х на запрошення друзів переїхала до Мукачевого. 1999-го їй там квартиру купили. На старості почалося нове життя. У Львові і Ужгороді побачили світ її збірки поезій. Вони є у нашій бібліотеці. Кому цікаво, запрошую. Можу поділитися посиланням в Інтернеті. Там теж є поезії, на жаль, уже покійної Софії Малильо. Дякую упорядникам за цінну працю” – завершила виступ Ніна Басиста.

На завершення Вадим Мицик подарував бібліотекам району ще три щойно видані книги його авторства. Щодо придбанння книг треба звертатися до упорядників.

Олег ШАТАЙЛО