Вісті Черкащини Собака Гільза та веприк в авто: військові з Тальнівщини розказали про своїх хвостатих підопічних
Десятки зворушливих відеороликів від наших захисників з передової розчулили користувачів соцмереж та мільйони людей по всьому світу. Українські військові доводять, що війна може забрати життя, але вирвати з грудей добре серце їй не вдасться. Навіть на «нулі» вони показують свою любов до всього живого – підбирають малих цуценят, не залишають напризволяще кошенят, дають їм імена, беруть з собою на позиції. Якось трапився ролик, як посеред поля військові ділилися хлібцем з мишеням. А як кумедно виглядає, як наші мужні захисники няньчаться з совенятами, годують салом та насінням ворону, доглядають оленят, чиї мами потрапили в приціл гвинтівки чи під артобстріл ворога. Неможливо дивитись без сліз, як наші захисники з пластикової пляшки напувають виснажену собаку в одному з деокупованих українських сіл. І таких прикладів безліч.
Сама природа ніби відчуває доброту українських Героїв, тягнеться до них, аби віддячити за турботу. Без будь-якого страху птахи прилітають і сідають на плече бійця, а чи дзьобають смачненьке прямо з мозолистих чоловічих рук, загрубілих від копання траншей та пройдених боїв. Видно, відчувають, що поруч з нашими захисниками їм буде безпечно.
Наш земляк Іван Ф. із Зеленькова на Тальнівщині не натішиться своєю хвостатою товаришкою – рудою Гільзою. Каже, прибігла від місцевих та й залишилася з ними. Тепер точно не занудьгуєш – завжди прибігає і просить погратися.
– Недавно купив їй нашийник синьо-жовтий, – каже Іван. – Тепер вона у нас патріотка.
А зовсім недавно Андрій Л. з Тального поділився кумедним роликом за участі дикого кабанця. Незвично було побачити веприка в автівці та ще й на сидінні поруч з водійським. Чого тільки не вигадають наші військові – і тварині добре, і настрій підняли.
– Думаю, цей звір виявився сиріткою, адже зазвичай мати супроводжує своє потомство, поки воно не стане більш-менш дорослим, – каже Андрій. – Він прибився до нас зголоднілий. Солдати його накормили. Переляканий звір ішов до рук – на хліб, тушонку, свинину, яку їдять солдати. Кілька днів він пожив із нами. Потім ми були змушені переміщуватися і звір пішов далі у поля, але залишив за собою масу позитивних емоцій, фото- та відеофіксацію, яка залишиться на згадку про службу особового складу підрозділу.
Ось такі вони, наші захисники – добрі, чуйні, з почуттям гумору. А як інакше? Не можна не погодитись, коли коментують: «З такими хлопцями нам нічого не страшно!»
Ольга ОСІЯНЕНКО
Читайте також:Важлива інформація для переселенців, які проживають у Тальному!
