Вісті Черкащини Смарагдове весілля відсвяткувало подружжя на Тальнівщині
Володимир Денисович та Олена Костянтинівна Буги з Мошурова у шлюбі прожили 55 років. У лютому 2024 року відсвяткували ювілей. Берегли свою любов і несли її через роки з честю, гідністю та ніжністю. Розуміли один одного, прощали, поважали, уступали, терпіли, підтримували, допомагали. Побудований власними руками будинок наповнився веселим дитячим сміхом. Народилося у них четверо дітей – Валя, Саша, Галя, Паша. Правда, друга дитина у трирічному віці трагічно загинула. Всі прикрощі і труднощі на своєму шляху долали разом.
Це дуже працьовита сім`я, всю роботу виконують разом. На обійсті завжди порядок, навесні у квітнику і під тином цвітуть: тюльпани, нарциси, півонії, іриси, гіацинти, влітку – сонечко, гвоздики, чорнобривці, повняки, троянди, гортензії, заяча капуста, восени – морозець, хризантеми. А ще повно м`яти, череди. Господиня фарбує хату у інший колір 2 рази на рік. Кожний раз оселя майорить різнобарв`ям, виглядає яскрава, як веселка.
У звичайних буднях молода сім`я тяжко працювала. Володимир шоферував 50 років, а перебуваючи на пенсії, був помічником у мірошника у сільському млині. Після школи Олена разом Марусею Шаргородською, Оленою Пасєкою, Марією Качур, Анастасією Мудрою навчалась у Бабанці на швачку. Професія знадобилась у домашньому повсякденному житті: шила сукні, спідниці, блузки. Доводилось працювати поштаркою, на птахофермі, на молочно-товарній фермі, коло телят, на вазі та будинку пристарілих. «Хоч і втомлювалась на роботі, але життя було набагато веселіше, як зараз», – згадує Олена Буга. Були дуже дружні сусіди. Якщо хтось коле порося, обов`язково сходилися ввечері на «шкварки», веселилися: співали, розповідали анекдоти. Коли будували хату, теж допомагали один одному.
–Були у житті і свята, і будні. Великою підтримкою мені була чоловікова сестра – Паша Мошкутело (Царство Небесне), з якою жодного разу не сварилась, і не сперечалась. Вона була як мати і як бабуся, завжди розсудлива, спокійна, добра, щедра. Великою мірою міцність сім`ї залежить від мудрості жінки, – додає Олена Костянтинівна.
З теплотою згадує своїх дітей, шестеро онуків, особливо Дениска, якому вона та отець Андрій Гаргат вимолили у Бога життя, та Альону з Женею, яких доглядала, коли старша дочка Валя опановувала другу спеціальність.
Порозуміння та повага, любов та взаємопідтримка, затишний будинок, продовження роду – ось основні цінності сімейного життя. Жінка – берегиня домашнього вогнища.
Бажаємо Вам, Володимире Денисовичу та Олено Костянтинівно, кольорових буднів, яскравих вихідних, незабутніх родинних свят! Нехай Ваш дім повниться сміхом дітей, онуків. Многая літа Вам у мирі, добрі, благополуччі, сімейній злагоді!
Марія БІРЧЕНКО
