Смак дому для фронту: волонтерський десант у селі на Тальнівщині

У Колодистому не вміють стояти осторонь чужого болю. Тут кожен знає: доля країни вирішується не лише в задимлених окопах, а й у тихій сільській хаті, де з молитвою та материнською турботою готують передачі для воїнів.
У День Соборності на фронт та до госпіталів поїхали вісім вагомих пакунків – вісім часточок рідної землі. Душею і невтомним двигуном цієї справи залишається керівниця волонтерського центру, адміністраторка Тамара Іванівна Кириленко. За словами бібліотекарки Люсі Чурпіти, для багатьох односельців немає «поважних причин», щоб зупинитися. Вони знають: там, на «нулі», чиїсь сини чекають на звістку з дому.
Готували гуртом, як одна велика родина. Стіл пахнув затишком: домашнє олів’є, фаршировані бублики, котлети, солодка ковбаса, різноманітна випічка, яблука, хліб, цукерки… Гроші й продукти зносили всією громадою.
«Наші люди останню сорочку віддадуть, аби хлопцям було тепло і ситно», – каже Люся Чурпіта. Її серце щомиті там, де брат боронить Україну. Жінка з усмішкою переповідає його слова: побратими щиро дивуються, як це їм двічі на місяць приходять посилки. А секрет простий – у згуртованості, у тому невидимому ланцюгу, що міцно тримає тил і фронт.
Ці пакунки – живий зв’язок з рідним порогом. Це знак кожному солдату: про вас пам’ятають, вас чекають, у вас вірять надлюдською вірою. Кожна така передача наближає той жаданий день, коли в усіх вікнах знову спокійно горітиме світло, а в кожній хаті оселиться мир.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА





