Вісті Черкащини Сльози радості й сила характеру: як тренерка з Тального виховує майбутніх чемпіонок
У залі спортивної школи Тального чути ритм музики, сміх і відлуння зусиль. Тут працює Ольга Михайленко – фітнес-тренерка, педагог, наставниця і приклад для своїх вихованок. За десять років тренерської діяльності вона навчила чимало дівчат не лише танцювати чи виконувати складні акробатичні трюки, а й вірити у себе.
Шлях, який почався з випадку
«Я ніколи не думала, що буду викладати, – зізнається Ольга Василівна. – Колись мені просто запропонували підмінити тренерку Ірину Присяжнюк (від ред. Ольга вихованка Ірини Василівни). Вона попросила: «Позаймайся з моїми дівчатками, поки мене немає». Так я вперше взяла групу дітей. До того вела фітнес для дорослих».
Цей випадок став доленосним. Спочатку – кілька занять, потім – перші виступи, емоції, і вже незабаром – власна група з понад двох десятків дівчат.
24 юні спортсменки: від семи до п’ятнадцяти
Сьогодні в Ольги Василівни займаються 24 дитини віком від 7 до 15 років. Є молодша група, яка лише знайомиться з азами хореографії, і старша – ті, хто вже впевнено виступає на всеукраїнських змаганнях.
«Вони всі різні, але кожна особлива, – каже тренерка».
Тренер має бути не лише вимогливою, а й доброю
Ольга Василівна вважає, що головне в роботі з дітьми – бути щирою та уважною.
«Я з ними на одній хвилі, – усміхається вона. – Ми можемо і пожартувати, і попрацювати. Але якщо треба – я серйозна. Тренер має не лише навчити рухів, а й виховати дисципліну, повагу до праці. Я завжди показую приклад – роблю з ними все разом».
Сльози радості й хвилювання на змаганнях
«Їхні виступи – це завжди емоції. Я плачу від гордості, коли вони виходять на сцену, руки тремтять, серце вистрибує. А коли вже нагорода – ці очі, що світяться, – це найбільша подяка», – розповідає Ольга Василівна.
Її вихованки вже здобули перші місця на фестивалі «Фріда», брали участь у Кубку України, де вибороли другі й треті місця. Наступна мета – знову потрапити на всеукраїнський рівень і підтвердити результат.
Мотивація: «Домовитися із собою»
Не всі діти одразу можуть виконати складні трюки чи сісти на шпагат. Тренерка вчить їх терпінню.
«Я завжди кажу: домовся з собою. Не з іншими – із собою. Хочеш результат – тренуйся регулярно. Тоді все вийде».
Як проходить тренувальний день
Заняття починається з простої, але важливої традиції – розмови.
«Я завжди питаю, як у школі, який настрій, чи нічого не болить. Потім – розминка, розтяжка, акробатика. Зі старшими – більше силових вправ, бо вони виступають у модельному фітнесі: качаємо спину, ноги, сідниці».
Тренуються щонайменше тричі на тиждень, а під час канікул – щодня.
«В нас дисципліна: телефон відкладають, займаються, тоді вже можуть брати. І мені приємно, що вони це сприймають як норму», – зазначає тренерка.
Здорове харчування і спорт як стиль життя
«Дівчата готуються до виступів серйозно. Жодних бутербродів, ковбас, чипсів. Правильне харчування – обов’язкове. У нас є спільна група, де кожного вечора я пишу, а вони відзвітують, що їли та як тренувалися», – пояснює Ольга Василівна.
Її підхід – комплексний: спорт, режим, харчування, підтримка. «Спорт – це мій стиль життя, – усміхається вона. – Я займаюся цим усе життя. І не уявляю себе без руху».
Натхнення та постановки
Ідеї для танців Ольга черпає з різних джерел: «Багато читаю, дивлюся виступи, слухаю музику. А іноді діти самі підказують – особливо старші, які мають чудовий слух і відчуття ритму. Ми разом творимо, пробуємо, експериментуємо».
Нині її команда готується до грудневих змагань, які відбудуться 20–21 числа, а 27-го – ще один великий старт із можливістю повернутися на Кубок України.
«Я хочу, щоб вони привезли перше місце. Це буде нагорода і для них, і для мене. Ми вже домовилися про додаткові заняття в Умані з тренером з акробатики. Там хороша база, будемо вдосконалювати техніку», – ділиться планами тренерка.
«Я ніколи не думала, що з дітьми буде так цікаво»
«Діти щирі, енергійні, справжні. Вони заряджають. Мені цікаво з ними. І навіть якщо іноді важко, я розумію – без цього життя вже не уявляю», – підсумовує Ольга Василівна.
Її приклад доводить: справжній тренер – не просто професія, це покликання. І коли очі вихованок світяться на сцені – це головна перемога.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
