Слово, що лікує і надихає: Анатолій Радзіховський привіз у Тальне вітальний вірш до свята

У день, коли Тальне відзначало свій ювілей та відкриття сучасного конференційного залу в Центрі культурних послуг, прозвучало особливе слово – слово людини, яка поєднує в собі науковця, митця й патріота. Професор, хірург, художник і поет, уродженець Тального Анатолій Павлович Радзіховський звернувся до земляків із поетичним вітанням, що стало окрасою свята.

Людина з багатогранним талантом

Ім’я Анатолія Радзіховського добре знане далеко за межами України. Він – доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, а також заслужений художник. За десятиліття медичної практики професор виконав понад двадцять п’ять тисяч хірургічних операцій, виховав покоління лікарів, створив власну школу хірургії. Його наукові праці стали настільними книгами для спеціалістів, а живописні полотна та графічні роботи прикрашають виставкові зали.

Втім, крім скальпеля й пензля, він завжди тримав у руках і ще одну зброю – слово. Поетичні збірки Радзіховського відкривають читачеві людину, для якої рідна земля, історія й культура України є джерелом сили та натхнення.

Повернення до рідного краю

Ювілейний день у Тальному став для професора нагодою ще раз звернутися до своєї малої батьківщини. Він прочитав поезію, написану спеціально до свята. У ній переплелися вдячність землі предків, шана хліборобам і трудівникам, біль від нинішньої війни та віра в незламність українського духу.

Слова Радзіховського прозвучали як молитва за Тальне і за всю Україну. Вони нагадали, що культура і традиції хліборобського краю – це не лише минуле, а й фундамент майбутнього. Згадавши Бориса Олійника, свого духовного побратима, Радзіховський підкреслив: саме слово здатне берегти душу народу, лікувати рани й наближати перемогу. У часи, коли українські захисники боронять землю від агресора, поезія стає духовною крицею, що гартує дух.

Нижче подаємо повністю поетичне привітання, яке Анатолій Радзіховський присвятив рідному місту:

Праматері хліборобства Тальнівському краю, моїм землякам

На свято ювілею рідного Тального

З Дніпра широкого і Києва святого

Привіз я слово, слово зброю

«Бо тільки слово бережне в основі

Безсмертя української душі»

Так влучно сказав про слово

Незабутній Борис Олійник

Мій духовний побратим

Сьогодні Україна в полум’ї війни

Стоять на смерть захисники

Славим їх на всі віки!

І в ці страшні часи війни

Слово – криця дух гартує

Гоїть рани і руїни, перемогу наближає

Полеглих пам’ять береже!

Мій рідний край, моє молитвене, божественне Тальне

Прийми подяку і любов

За працю-подвиг на землі

Моїх далеких праотців

З часів трипільських і до нині

Хліборобів, трударів, чорнозему орачів

Які мов бджоли по весні

Від зорі і до зорі культуру хліба піднімали

Бо добре мудрі знали силу жита

А без трипільської культури і всесильного зерна

Не було б розвитку Європи

Творців науки і мистецтва

Та відкриття нових «світів»

Тепер, у ці тяжкі для нас часи

Вони мов боржники кредити повертають:

Хто танки шле, хто літаки,

Чи іншу зброю поставляють,

Щоб наша армія тримала

Її кордони від російської проклятої орди.

У новому конференційному залі, що відкрив двері для культурного життя громади, слова Анатолія Радзіховського пролунали як символ єдності минулого, сучасного і майбутнього.

Аріана НЕСТЕРЕНКО

Читайте також: Там, де колись була контора: Як у центрі села на Тальнівщині виріс храм Преображення Господнього ПЦУ, що вже п’ять років дарує світло

Читайте нас також в Telegram!