Слідом за братом-військовим: жителька Тального вже вісім років боронить нашу країну від ворога

37-річна Людмила Г. із міста Тальне на Черкащині мужньо захищає нашу країну від ворога вже вісім років. Людмила була в АТО, має бойові відзнаки та нагороди. Після повномасштабного вторгнення, військова зі своїми побратимами тримає оборону у найгарячіших точках.

Ще задовго до війни, після закінчення школи, Людмила навчалася у Тальянківському аграрному коледжі де здобула спеціальність техніка-електромеханіка. Під час навчання почала займатися східними єдиноборствами, про що свідчать безліч нагород. Після закінчення коледжу, працювала торговим представником в одній із компаній Черкащини. Людмила має старшого брата Руслана, який із 2004 року проходить службу в ЗСУ.

З початком війни на Сході нашої держави у 2014 році, жінка чітко вирішила стати військовою. Не могла спокійно спостерігати за тим, що відбувається, і знаючи, що рідний брат захищає країну, вона теж пішла здобувати військову спеціальність.

–Брат для мене завжди був взірцем, через те, коли розпочалась війна, я теж вирішила стати на захист нашої країни. Через певний час, отримала спеціальність військовий зв’язківець. Тоді перевелася до військового гарнізону в Одесі, де проходив службу мій брат. Згодом нас відправили у зону бойових дій, – розповідає військова.

На запитання, що є найтяжчим на війні для жінки, Людмила говорить:

–Багато людей уявляють війну як епічні поєдинки з фільмів. Однак, крім героїчних вчинків, у військових також є буденність та незвичайний побут до якого потрібно пристосуватися. Наприклад, щодня готувати їжу на багатті, для того, щоб підтримувати гігієну – користуватися вологими серветками. Так, у жінок є суто фізіологічні потреби, які відрізняються від чоловічих. Всі побратими це розуміють і йдуть на зустріч. У перервах між бойовими завданнями, ми намагаємось вдосконалити свої навики, – ділиться Людмила.

Під час відпустки, жінка завжди приїздить до батьків у Тальне. Допомагає їм по господарству. Полюбляє доглядати мамин квітник. Коли має можливість, разом з матір’ю, їздить у дендропарк «Софіївка». Під час ротації також відпочиває з друзями дитинства.

–У відпустці час летить дуже швидко, і все задумане, не встигаєш зробити, побачитися з усіма знайомими, – каже військова.

Людмила зі своїм побратимами роблять все можливе, аби наближати Перемогу. Після закінчення війни, вона планує й надалі проходити службу в ЗСУ. Адже, вважає це – своїм покликанням.

Вдома на Людмилу та її брата Руслана, чекають батьки та вірять, що скоро побачать своїх дітей.

Ярослав КАРПОВІЦЬКИЙ

Читайте також: На Тальнівщині обмінюють старі лампи розжарювання на енергоощадні

Читайте нас також в Telegram!