Вісті Черкащини «Сказав синам, що скоро прийде додому»: як родина військового із Тальнівщини оговтується після його загибелі
Смерть найближчих людей – завжди шок, від якого дуже складно оговтатися. Однак звістка про загибель чоловіка на війні – випробування ще складніше. На жаль, із ним українські жінки стикаються кожного дня. Лілія Зозуля із Заліського на Черкащині – дружина загиблого добровольця Віталія Зозулі. А ще вона мама трьох чудових синів – Тимура, Яна і Гордія. Заради них жінка продовжує жити. Нині вона збирає голоси для петиції про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) для свого чоловіка.
27-річний Віталій Зозуля із позивним «Смайл» був головним сержантом, командиром відділення управління взводу, управління командира батареї 1-го артилерійського дивізіону. Чоловік керував дронами. Воїн загинув 21 травня 2023 року на Луганщині під час виконання бойового завдання, отримавши травми несумісні з життям.
– Віталій був добровольцем. Він виконував свою роботу відмінно. У нього є нагороди та подяки за доблесну службу. Його називали найкращим в аеророзвідці. Він був відданий своїй справі. Хотів, щоб в Україні швидше настав мир. Дуже хвилювався, щоб бойові дії не прийшли на Черкащину, тому пішов зупиняти ворога. Для нас він уже Герой, але хочеться щоб про це знали більш масштабно, – каже дружина.
За день до трагічної звістки Лілія ще розмовляла із чоловіком по телефону. Тоді він сказав, що у них вночі буде бойовий виїзд. Вже вранці 21 травня від нього не було ніякої звістки. Жінка почала бити на сполох, писала дружинам його побратимів, чи не знають вони, що сталося. Адже до того Віталій завжди знаходив можливість вийти на зв’язок. Ввечері наступного дня Лілії повідомили про його загибель.
– Я до останнього не вірила. Мені здається, я ще досі повністю не усвідомила втрату. Досі здається, що це не правда, що його немає. Здається, він досі на війні, служить. Найважче звикнути до того, що він більше не зателефонує, не приїде, не обійме, не поцілує. Дуже шкода та боляче за дітей, адже у них був тато, який любив їх, цінував, підтримував. Тепер його немає.
Оговтатись від втрати жінці допомагають рідні, і звичайно ж, діти. Лілія зізнається, що поряд із синами намагається не плакати, адже вони важко пережили загибель батька, постійно запитували – «чому саме їх тато?».
– Дітям я пояснила все, як є. Сказала, що тато загинув, захищаючи нас. Їм було дуже складно, вони постійно плакали, адже дуже чекали на його повернення. До ротації він не дожив 40 днів. Буквально за день до того, як все сталося, він сказав синам, що скоро прийде додому. Зараз, діти – мій стимул триматися. Коли Віталія не стало, я пообіцяла їм, що буду завжди з ними.
Нині Лілія Зозуля активно збирає підписи для петиції про присвоєння звання Герой України її чоловіку. Каже, що цей процес – не очікувано складний. Багато людей не розуміють, як це робити, у багатьох не виходить, дехто – просто не хоче витрачати свій час.
– Це найменше, що можуть зробити звичайні люди, просто віддати свій голос за того, хто віддав своє життя, захищаючи їх. Це не складно, виділити кілька хвилин, розібратися і підписати петицію. Кожен військовий на це заслуговує, – говорить Лілія.
Наразі петиція зібрала 14686 голосів. Для того, щоб її розглянув президент, необхідно 25 000 голосів. На це залишилось всього 20 днів. Підтримати петицію можна за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/194246?fbclid=IwAR12BJ_ULz_93hdkRlh23g2XPp4TlXl3UOsZK7b_pqBXOT8mbKNmheAqCIE
Тая АГАВЕРДІЄВА
Читайте також: Як чиновник Звенигородської військової адміністрації править службу у московській церкві
