Вісті Черкащини Скандинавська ходьба, спорт та кохана дружина: своє 91-річчя святкує почесний житель Тального
7 березня своє 91-річчя святкує почесний житель Тального Іван Григорович Куян. Він народився 07.03.1932р. у селі Андрусівці Світловодського району на Кіровоградської області, батько був військовим. Довгий час працював на будівництві Кременчуцької ГЕС. З 1967 по 2000 рік працював директором Тальнівського будівельно-економічного коледжу, згодом був головою будівельного коорперативу у Києві (з книги «Дорога до парку» О. Сошинського).
Напередодні дня народження ми зустрілися з Іваном Григоровичем та його дружиною Тетяною Василівною. У свої поважні роки іменинник дуже солідно виглядає та їздить за кермом авто.
–Щоранку я займаюсь скандинавською ходьбою, роблю зарядку, допомагаю дружині тримати домашнє господарство. Щодня находжую багато кроків, це корисно для здоров’я, – ділиться секретом свого довголіття Куян.
Чоловік з любов’ю розповідає про свою дружину, яка є для нього неабиякою підтримкою та рушійною силою. Згадує, як познайомились і почали жити разом.
–Мене запросила родина Плахотників на храмове свято. Господиня посадила мене поруч із незнайомою мені жінкою. І вже наступного року, 31 січня, ми із пані Тетяною одружилися. Хоча й не в молодому віці, але весілля відсвяткували у ресторані з друзями та родиною. Пам’ятаю, як вперше, коли вона до мене приїхала, я старався, зготував борщ, щоб пригостити жінку, а вона сказала, що таке не їсть, – сміється Іван Григорович.
Пів року щаслива родина проживала у Черкасах, але згодом вирішили переїхати до Левади. Там тримають велике господарство: курей та качок. Мають біля будинку величезний садок з фруктовими деревами. Все це, заслуга Тетяни Василівни та її чоловіка, який завжди і в усьому їй допомагає.
–Іван Григорович ніколи не сидить без діла, розтоплює будинок, порається біля господарства, навіть дерева висаджує. Хоч і він набагато старший за мене, але це моя підтримка і опора. Ми всюди разом, щонеділі він мене привозить на базар торгувати птицею, чекає мене, допомагає з продовольством, – ділиться Тетяна Василівна.
За словами дружини, щоб не трапилось з Іваном Григоровичем, вона намагається бути постійно поряд. Пригадує, коли чоловік захворів на ковід у пік епідемії, вона навіть лягла з ним в інфекційне відділення, щоб доглядати його, годувати та підтримувати.
–Я тоді не хворіла, але його самого не відпустила. Йому був потрібен догляд і турбота, намагалась все це дати, адже люблю і поважаю свого чоловіка. Дякуючи лікарям, все обійшлося, його вилікували і ми повернулись додому. Пройшло мабуть, кілька тижнів після хвороби і тут почався сезон грибів. Ну я й запропонувала зганяти до лісу за опеньками. Іван Григорович ніколи не відмовляв, повіз мене, поки я там пів лісу обходила, він находжував кроки, відновлював дихання та легені після перенесеного ковіду. Отакий в мене чоловік – золотий!, – розповідає Тетяна Василівна.
Після школи Іван Куян вступив до Полтавського будівельного інституту, так як вважав, що у післявоєнній країні потрібні будуть будівельники Все життя Іван Григорович Куян працював з галузями пов’язаними із будівництвом. Пригадує, коли йому молодому прийшлось жити на цілині у Казахстані. Там, тримався своїх, українців, як і сам. Але доводилось зустрічатись з росіянами і в побуті, і в роботі.
–Я дуже добре пам’ятаю зневажливе ставлення росіян до українців, яких вони постійно називали хохлами. Ми завжди були працьовиті, хазяйновиті, а вони робили все як-небудь. Доводилось мені таке бачити і серед голів тодішніх колгоспів та радгоспів. Українці душу вкладали, не покладаючи рук, а росіяни були поганими господарниками, ніякими. А зараз війна, яку вони розв’язали. Я вірю, що Україна переможе і ми всі щиро молимось і допомагаємо чим можемо. Якось дав собі обіцянку, що переживу нашого головного ворога – путіна, і цього я дотримаюсь, – говорить Іван Григорович.
Щастям та розрадою для подружжя Куянів є діти, внуки та правнуки, які постійно приїжджають до дідуся та бабусі у село. Тетяна Василівна говорить, що обов’язково після війни, вони мріють організувати великий концерт до дня народження Івана Григоровича і запросити його колег, друзів, рідних та випускників коледжу і пригостити усіх запашним короваєм.
Редакція газети «Новий Дзвін» від щирого серця вітає з днем народження Івана Григоровича Куяна. Хочемо побажати Вам, щоб життя було осяяне щастям і радісними моментами. Бажаємо мирного неба над головою, довголіття та сімейного затишку.
Анна ДРАГУН, Ярослав КАРПОВІЦЬКИЙ
Читайте також: Ми дуже вдячні за таку підтримку: у Тальному вимушені переселенці отримали допомогу
