Сімейні лікарі Тальнівщини розповіли про свою благородну професію

19 травня відзначають Всесвітній день сімейного лікаря. Це свято людей благородної професії, які своєю щоденною невтомною працею готові прийти на допомогу в найскрутніший час. Сьогодні, у період пандемії, ми це особливо відчули. Наразі сімейна медицина проходить нелегкий шлях становлення, тому саме відповідальність, фаховість та турбота сімейних лікарів первинної ланки забезпечують зміцнення здоров’я людей. Аби дізнатись про цю професію більше, спілкуємось з лікарями первинки.

34-річна Оксана Сергіївна Каніфор з Тального працює лікарем загальної практики сімейної медицини вже понад 3 роки. Закінчила Київський національний медичний університет ім. Богомольця. Інтернатуру проходила в Київській національній академії і Тальнівській лікарні. В КНП «Тальнівський ЦПМСД» уклала договір з 1800 пацієнтами – це ліміт. Крім цього, кожен лікар первинки закріплений за певною сільською дільницею, куди приїздить за відповідним графіком. В Оксани Сергіївни це Тальянки і Легедзине.
– До сімейного лікаря звертаються з усіма питаннями, оскільки ми надаємо первинну медичну допомогу, – каже Оксана Каніфор. – Головний обов’язок сімейного лікаря – вчасно попередити або виявити захворювання на ранній стадії. А також надати невідкладну допомогу при гострих станах і раптових погіршеннях здоров’я: високій температурі тіла, гострому і раптовому болю, порушенні серцевого ритму, кровотечі та інших станах: захворюваннях, отруєннях і травмах, що потребують невідкладної допомоги. Також вакцинація, видача медичних довідок та лікарняних листків, виписування рецептів. Тішуся перевагами комп’ютеризації медичних послуг та переходу на повноцінний електронний документообіг. Електронний запис – це зручно не тільки для лікарів, а й для пацієнтів: суттєво зменшились черги під кабінетами, пацієнт приходить на визначений час і не чекає, а лікар має змогу побачити всі записи до нього. Проте, коли людина приходить без попереднього запису, я, звісно, не відмовляю, стараюсь оглянути всіх, хто цього потребує.
Зараз, під час численних карантинів і боротьби з коронавірусною інфекцією, роль сімейного лікаря важко переоцінити. Вони тримають зв’язок зі своїми пацієнтами, відповідають на численні питання, розвіюють побоювання, допомагають пройти випробування коронавірусом тим, хто потребує особливої турботи та уваги. Це спричинило колосальне зростання завантаженості лікарів первинки.
– Зараз сімейні лікарі працюють без вихідних, хворих все більше. Працювати важко і фізично, і морально, і психологічно. Часто консультую пацієнтів по телефону, оскільки в лікарні ситуація складна, хворих багато і без нагальної потреби не рекомендуємо приходити. Усіх пацієнтів, у яких підтверджено інфікування, моніторимо щодня. Також спостерігаємо за контактними особами та людьми, які приїхали з-за кордону. У кожного сімейного лікаря час від часу, мені здається, опускалися руки, хтось плакав від утоми. Але завдяки тому, що в нас згуртований колектив, ми впораємось.

Свого часу випускниця Тальнівської школи №2 Наталія Піддубна успішно склала вступні іспити до Одеського національного медичного університету. Лікарем дівчина хотіла бути завжди, хоча в медичній галузі працювала тільки її рідна тітонька – була медсестрою у Тальнівській лікарні. Наталія вчилася за направленням на державному відділі, а тому, після закінчення вузу, у 2013 році повернулася на відпрацювання до рідного міста. Далі була інтернатура у Києві і Тальному, після якої, у 2015 році, залишилася працювати у своєму невеличкому, але такому рідному містечку. Сімейним лікарем стала по розподілу. Тоді був такий час: реформа медицини саме починала набирати обертів, сімейних лікарів тільки починали вводити. Спочатку була дільничним лікарем у Гордашівці, Лащовій та Здобутку, на пів ставки – у Кривих Колінах, Чеснополі, Піщаній та Лоташевому. А коли запровадили декларації, переважна більшість її пацієнтів із цих сіл уклали з нею договори, адже вже знали її і довіряли. Нині у Наталії Іванівни – 1854 пацієнти. Є й ті, кого вже добре знає, адже вони часто звертаються до свого лікаря. Це люди переважно старшого покоління, які мають хронічні хвороби.
– Складність роботи – у відповідальності, – розповідає Наталія Іванівна. – Це відчуття супроводжує мене постійно і не дає розслабитися. Коли людина звертається, потрібно у всьому розібратися, щоб чогось не випустити, якоїсь важливої дрібнички. Не треба хапати зірок з неба і казати, що ти з усім справишся. Треба не боятися направити людину до вузького спеціаліста, а то й до кількох лікарів, щоб до кінця розуміти «картину». Є професії, де знань, отриманих під час навчання, вистачає для того, щоб спокійно надалі працювати, але це не про медичну галузь. Постійно з’являються якісь нові методики лікування. І ти розвиваєшся, вчишся чомусь новому. Знаходишся в постійному русі, це тримає тебе в тонусі – ти увесь час щось читаєш, розповідаєш іншим. А ще Тальне – це маленьке місто, де кожен один одного знає. І це посилює відповідальність. Мені подобається моя професія, не уявляю себе у якійсь іншій галузі, – каже молода лікарка.
До речі, зараз Наталія Піддубна – на лікарняному у зв’язку з вагітністю і пологами. Але засиджуватися вдома не збирається. І якщо все буде добре, вже 6 серпня приступить до роботи. Та де там! Вона й зараз, попри лікарняний, продовжує відповідати на дзвінки своїх пацієнтів. А коли через домашні клопоти ніколи відповісти і надвечір має по 9 пропущених, то передзвонить, поцікавиться, що й до чого.

Уже понад рік Світлана Станіславівна Ільїнська працює сімейним лікарем у Тальнівському ЦПМСД. Однак, за вузьким профілем вона невролог. Тому намагається поєднувати дві справи. Каже, що для неї це неабиякий досвід та розвиток.
Ще з дитинства Світлана Ільїнська знала, що стане лікарем. Для неї ця професія є покликом душі. ЇЇ мама пропрацювала більше 15 років фельдшером на «швидкій». Та ще й, за словами лікарки, робота у матері була небезпечною, адже вона перебувала у складі екстримальної бригади, яка працювала в горах. Часто діставали людей із лавин та заметів і потім надавали їм медичну допомогу. Тож Світлана Станіславівна постійно була у медичній атмосфері. Не дивно, що першим пішов по цьому шляху старший брат Ільїнської, а потім – вона із сестрою. Тепер всі троє – лікарі.
Її робота в лікарні розпочалася під час початку першого карантину. Проте найважча ситуація із захворюваністю на короновірус відбулася цієї весни. На сьогодні лікарка має власний рекорд – огляд 68-х людей за день.
– Це дуже важко. Це коли приходиш додому і не можеш ні говорити, ні слухати. У нас навантаженість повна, а під час ковіду буває надмірною, – говорить жінка.
Із Світланою Станіславівною підписали декларації 1350 жителів Тальнівщини. Її дільниця уже заповнена, оскільки вона поєднує дві професії: і неврологічний стаціонар, і сімейну медицину, тому й кількість декларантів обмежена.
– Зараз дуже багато людей, які приходять зі страхом, що захворіли. Наприклад, ті, хто переніс ковід, бояться, що у них розвилися якісь додаткові захворювання. Ми обстежуємо і нічого не бачимо. Тоді починаємо керувати саме психоемоційним станом людини, – зауважує лікарка.
Жінка розповідає, що навчає своїх пацієнтів розуміти, коли є час для роботи, а коли для відпочинку. Щоб ніхто не турбував її тоді, коли кому заманеться. Адже, вона має свою сім’ю, троє діток, які також потребують її уваги, тепла і любові. Тому на телефонні дзвінки своїх пацієнтів відповідає лише у робочий час. Каже, що більшість людей її розуміють, але трапляються і конфліктні випадки. Однак пані Світлана стверджує, що пацієнтам ніколи не відмовляє. Якщо раптом хтось у критичній ситуації, поза робочим часом, то з нею можна зв’язатися через реєстратуру.
19 травня, крім професійного свята, Ільїнська святкує свій День народження. З чим її і вітаємо.
З нагоди Всесвітнього дня сімейного лікаря висловлюємо всім працівникам служби сімейної медицини безмежну вдячність за високий професіоналізм та відданість справі. Від усієї душі бажаємо Вам здоров’я, миру та подальших професійних здобутків.

Катерина КІХТЕНКО, Ольга ОСІЯНЕНКО, Ольга МОСКАЛЕНКО