Шиє іграшки заради благодійності: як священник ПЦУ, який проживав на Тальнівщині, разом із сином допомагають ЗСУ

Ми переможемо тільки тоді, коли ця війна буде війною всього народу, а не лише війська; коли ця війна буде справедливою в очах усього світу. Коли стукає до твого дому, то на борню з нею стає людина будь-якої професії. У Черкасах, у районі площі 700-річчя, навпроти магазину АТБ, височить невеликий храм Миколи Чудотворця Православної Церкви України. Щодня з 9 до 13 години читаються молебні, акафісти, канони на різні потреби: для хворих, захисників України, для людей з різними проблемами. У ньому служать два священники – протоієрей Ігор Ярославський (настоятель) та ієрей Дмитро Ярославський.

–У нас у храмі 13 ікон з часточками свящих мощей: святого Спиридона Тримифунтського, святого Миколая Чудотворця, святої Варвари, святого Сергія Радонезького, святого Кипріана, святого Пантелеймона, святого Нектарія Егінського, князя Ігоря Чернігівського, святого Дмитрія Солунського й Василія Великого, чудотворна ікона Матінки Божої Покриваюча, ­ – розповідає настоятель. – Ми молимося не до ікон, а перед ними за їхнє заступництво перед Господом. Господь закликає нас до покаяння через сповідь і причастя.

Отець Ігор у дитинстві проживав у селі Майданецькому на Тальнівщині. Його тато працював директором цукрового заводу. Підприємство збудувало клуб і магазин. Тепер усе те зруйноване, розбите. Серед працівників цукрозаводу було багато талановитих людей, які в клубі поставили не одну виставу. Мама Ігоря в місцевій школі викладала математику й фізику. У Майданецькому родина прожила сім років (з 1973 по 1980), а потім переїхала до Черкас.

Доброчинністю отці Ярославські займаються з 2014 року, дотримуючись девізу «Захищай свій рідний край, ЗСУ допомагай». Організовують збір коштів у своєму храмі, постійно придумують якісь акції. Отак завдяки цим коштам, фінансовій та матеріальній допомозі друзів з-за кордону священники, виконуючи волю Божу, допомагають воїнам. Збирають харчі, теплі речі, чаї, ліки, купують рації, плитоноски, дрони й позашляховики. Усього й не злічити. Також вони закликають усіх небайдужих долучитися до збору коштів на ремонт та обслуговування автомобілів.

Отець Ігор творчо підійшов до благодійництва й шиє іграшки.

–Я вмикав канал на Youtube, молився, просив у Бога благословення й брався за голку, – розповідає він.

Чоловік добре намучився, доки досяг досконалості. Кожен виріб шиє з великою любов’ю. Смішні сніговики, домовички, гномики, янголятка в пікселі, інші дивовижні герої, скарбнички, подушечки для голок, брелоки. Дивишся на всі ці речі й  ніколи не повіриш, що це роботи священника.  Ігор Ярославський стверджує, що іграшка, у яку вкладено з молитвою душу, теж зігріває душу іншої людини.

–У ляльок, як і у Вас, отче, добрі очі, – пише користувачка фейсбуку Наталія Полтавець

Свої вироби священник продає в соціальних мережах і на благодійних ярмарках. Вартість не вказує, бо вважає, що кожен самостійно може оцінити його старання. Люди з різних регіонів з радістю купують, бо розуміють, що це для підтримки українських воїнів. Одне янголятко в пікселі добрі люди передали Головнокомандуючому Валерію Залужному.

–Кожного дня в Україні палає війна й, на превеликий жаль, гинуть наші воїни. Тож для того, щоб чимось допомогти, я вирішив створювати ці вироби, – зазначив отець Ігор. – Не буде захисників, то не буде й нас.

Священники Ярославські разом з парафіянами й небайдужими громадянами допомагають і тим людям, які працюють для українських бійців. У Черкасах проживає чоловік з інвалідністю Євген Компанець. Разом з дружиною Тетяною й донькою Яною готує різноманітні смаколики для захисників, зокрема, ліпить вареники з різними начинками. Компанці кажуть, що тісто в них «особливе», тобто має великий термін придатності.

–Це для того, щоб не пропало, щоб доїхало до хлопців у найгарячіші точки, – розповів Євген. – Рецепт дістався у спадок від Тетяниної мами.

Наліплені вареники родина варить і потім пакує в спеціальні сумки. За допомогою волонтерів відправляє військовим. У Компанців згоріла електроплита.

–Слава Богу, дяка людям, – каже отець Ігор, – за три дні ми їм купили плиту й хорошу м’ясорубку.

У своїх молитвах отці Ярославські просять миру й перемоги України над російським загарбником. Разом з ними віримо, що це невдовзі станеться, що добро таки переможе зло й ненависть.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА