Школярка з Тального боксуватиме серед кращих на Чемпіонаті Європи у Грузії

З чоловічою ходою, накачаними м’язами – саме так я уявляла дівчину-боксерку. Проте, коли зустрілась з 16-річною вихованкою боксерського клубу «Тріумф-Спорт» Владиславою Солов’яновою з Тального, побачила маленьку тендітну школярку. Вона небагато знає про знаменитих боксерок, тому не мріє їх наслідувати. Поки що головна мета її тренувань – самозахист та підтримання хорошої фігури. Часто спортсмени займаються різними видами спорту, доки не знайдуть те, до чого у них, як то кажуть, лежить душа. Так, раніше Влада займалася гімнастикою і танцями. Зараз впевнено говорить, що ці види спорту їй просто не підходять. Вже четвертий рік дівчина займається боксом в тренера Івана Бабоя. За цей час здобула багато медалей, які принесла з собою на розмову зі мною.
Спершу показує найголовнішу для неї, яку виборола нещодавно на Чемпіонаті України з боксу в Ужгороді. Завдяки своїй наполегливості та щоденним тренуванням, дівчина стала золотою призеркою Чемпіонату України, забронювавши тим самим путівку на Чемпіонат Європи, який відбудеться влітку цього року в Грузії. До речі, Влада – третя дівчина на Тальнівщині, яка заслужено отримала почесне звання чемпіона України з боксу.
– Мама спочатку не дуже хотіла, щоб я займалась боксом. Казала, що дівчата не повинні цього робити, що це жорсткий вид спорту, який підходить більше хлопцям. Але я дуже зацікавилася, вирішила, що саме бокс мені підходить, а не гімнастика, наприклад, – каже Владислава. – Не можу сказати, що зараз маю певну мету. Поки що просто подобається тренуватися. У школі знають, що я займаюсь боксом, хлопці не чіпають, навпаки, здається, поважають.
Про кожен свій бій спортсменка розповідає з великим захопленням та ентузіазмом. Бо навіть з тих поєдинків, у яких програвала, вона брала уроки: ще більше тренувалась – і перемагала.

– Коли виходжу на ринг найбільше, напевно, подобається виплеск адреналіну, – продовжує співрозмовниця. – Перед боєм тренер Іван Васильович завжди підтримує мене і налаштовує на перемогу. Дивиться на мою суперницю, як вона боксує, бачить її слабші сторони і підказує, як і що робити. На початку, звісно, хвилююсь, але потім це відчуття зникає і, як то кажуть: бачу ціль – не бачу перешкод. Найголовніше для мене – гарно і технічно відбоксувати, не підвести тренера і саму себе. Перемога – це важливо, звісно, але не головне.
За цей час, який дівчина займається боксом, вона вже встигла об’їздити чи не всю Україну. Скільки разів і в яких містах була на змаганнях і тренувальних зборах, згадує важко, бо їх було дуже багато.
– З останніх, найважливіших – то це престижний турнір з боксу, який проходив у червні 2019 року в Харкові. В ньому брали участь найкращі боксери із 7 країн. Звідти я привезла срібло. У жовтні минулого року на Чемпіонаті України також в Харкові я знову взяла срібло. В цьому році на Чемпіонаті Черкаської області я здобула золото. І остання – найголовніша для мене золота медаль, яку я привезла з Чемпіонату України в Ужгороді. Відчуття, які я переживала в той момент, неможливо описати. Я була дуже щаслива. Ми з тренером так довго до цього йшли, і нарешті я довела, що можу. Крім того, я неодноразово була на тренувальних зборах: у Ворохті Івано-Франківської області, на тренувальній базі у Конча-Заспі та в інших містах.
Бокс став невід’ємною частиною її життя. Раніше три вечори на тиждень, а зараз щовечора, бо готується до Європи, вона присвячує себе тренуванням. Щодо планів на майбутнє, то дівчина ще не вирішила, чи буде зв’язувати своє життя з олімпійським видом спорту:
– Зараз я навчаюсь в 10 класі, попереду важкий випускний рік, тому, крім боксу, я сильно «нажимаю» на навчання, хоч і багато доводиться пропускати, бо готуюсь до змагань. Додатково відвідую уроки математики й англійської мови. Вільного часу майже немає. Мрію колись працювати в Службі безпеки України, там де мій старший брат. Розумію, що теж не дівчача справа, але мені це подобається. Час покаже. Думаю, бокс ще обов’язково знадобиться мені в житті.

Катерина КІХТЕНКО