Школярка з Легедзиного на Тальнівщині посіла третє місце в МАН

17-18 лютого 2024 року відбувся ІІ (обласний) етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук.

Захист робіт проходив дистанційно в три тури: заочне оцінювання робіт, постерний захист (безпосереднє онлайн-спілкування учасника Конкурсу із членами журі у формі питань-відповідей на основі постера (плаката) до проєкту) та наукова конференція. Загальна оцінка виводилась за трьома критеріями.

Школярі нашої громади зайняли багато призових місць. Учениця 8 класу Легедзинської гімназії, вихованка ТБДЮ Валерія Щадіна посіла третю сходинку в секції «Історичне краєзнавство» (керівник Оксана Сокальська, науковий консультант Анатолій Ізотов – магістр мистецтвознавства, кандидат архітектури, архітектор-реставратор). «Палацово-парковий комплекс у селі Козацьке Звенигородського району: дослідження та збереження архітектурної спадщини» – тема роботи, яку учениця презентувала й належно захистила на двох етапах конкурсу.

З відкритих джерел дізнаємося, що парк у селі Козацьке – пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення, що закладений він наприкінці XVІІІ століття княгинею Варварою Голіциною, що його площа становить 51 га. Композиційне ядро парку – довжелезна й пряма алея, що веде до ставків, розташованих у його північній частині. Алея викладена бруківкою (нині вкрита шаром ґрунту) й з обох боків оточена старими деревами. Княгиня Варвара спорудила й садибу, тому в деяких путівниках для туристів зазначається, що в селі Козацькому знаходиться пам’ятка архітектури «Садиба княгині В. Голіциної з великим парком».

На початку листопада Валерія, її мама Інна, Оксана Сокальська й Анатолій Ізотов поїхали в Козацьке.

– Ми оглянули й сфотографували, доки є ще можливість, залишки колишньої розкоші можновладців тих часів. Колись розкішний парк тепер схожий на ліс. У ньому ми знайшли залишки фундаменту. Я зробила ще й декілька замальовок побачених об’єктів, – розповіла Валерія.

Після поїздки в Козацьке учениця продовжила дослідження й узялася за написання самої роботи.

–Проблем із джерельною базою в нас не було, – говорить учителька. – Науковий консультант Анатолій Ізотов забезпечив нас усім необхідним: матеріалами Київського й Черкаського обласних архівів, ілюстраціями, фотографіями, картами.

За словами Оксани Сокальської, у середині ХІХ століття власниками маєтку стає родина Врангелів, яка й заклала новий палац, по-новому облаштувала паркові зони: припалацову, лісову, фруктовий сад і каскад із трьох ставків, поєднаних каналами. Парк через фруктовий сад пов’язувався з економією, яка розбудувалася в кінці ХІХ – у перше десятиліття ХХ ст. На великій земельній площі розміщувалися господарські будівлі (стайня, млин, олійня), канцелярія, будинок управителя, флігель. Окремі споруди мають свою історію. Швейцарський архітектор-художник Зігфрід Леві за власним проектом спорудив в’їзд до садиби. З приходом більшовиків маєток зазнав значних руйнувань. Котовський наказав розібрати палац, а цеглу використати для спорудження будівель різного призначення в місті Звенигородка. Господарські будівлі тривалий час для своїх потреб використовувало Козацьке професійно-технічне училище. З 2000 року після реорганізації навчального закладу маєток занепадає.

Анатолій Ізотов додає:

–Парк, звичайно, захаращений, але якщо його привести до ладу, то він буде схожий на другу «Софіївку». Привертає увагу цікаво спланована гідрологічна мережа в його північній частині. Руїни, які ми побачили, то, ймовірно, підмурівок колишнього палацу князів Врангелів. Якщо Лера продовжить дослідження, то шукатимемо картографічні матеріали, щоб точно зробити прив’язку до місцевості. А от економічне подвір’я збереглося гарно. Млин використовується за первісним призначенням. В одному з об’єктів за радянських часів був храм. Решта споруд знаходяться в аварійному стані. У цілому Палацово-парковий комплекс дуже цікавий. Якби ж хтось у рамках розвитку туристичних маршрутів його впорядкував! – каже пан Анатолій. – Тим більше, що він належить до пам’яток архітектури національного значення й охороняється державою.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Як господині з вулиці Шкільної, що в Онопріївці, готують страви для ЗСУ