Вісті Черкащини «Щоб мене так вітали – це вперше»: як працівники соцсфери на Тальнівщині відзначили професійне свято
Поділитися своїм теплом, сказати добре слово, підтримати, розрадити, принести хліб, ліки чи навести лад у хаті та на подвір’ї – це далеко не все, чим займаються соціальні робітниці, коли приходять до своїх підопічних, жителів Тальнівської громади. А це – переважно старенькі люди, років 80-ти і більше, часто – самотні, які так хочуть уваги та наговоритися, відчувати, що про них є кому потурбуватися. Як зізнаються самі соцробітниці, вони навідують своїх підопічних за графіком, мають визначений час відвідин, однак зв’язок зі старенькими тримають чи не 24/7: як не йдуть до них додому, то спілкуються по телефону, приймають замовлення, слухають поради. Та й треба віддати належне, що й характери людей – різні, потрібно підлаштовуватися під кожного, знати ті ж гастрономічні смаки, вміти підтримати розмову, а часом – просто обійняти. Яке треба мати велике серце і скільки любові у ньому, аби щомиті ділитися цим промінчиком світла з іншими! 3 листопада став саме тим днем, як кажуть соцробітниці, коли вони особисто відчули увагу й турботу: тепер попіклувалися про них.
Напередодні професійного свята – Дня працівників соціальної сфери – усім соцробітницям Тальнівської громади, які навідують літніх людей вдома, працюють у стаціонарному відділенні терцентру, доглядають одиноких та немічних, вручили подарунки та передали теплі слова вітань від підприємця Володимира Петровича Мовчана та депутата Черкаської обласної ради Ігоря Новицького. Вдома людей можна було застати лиш зрідка, частіше, попередньо зателефонувавши, зустрічалися з ними і у підопічних вдома, і навіть у магазині посеред міста чи на сільській вулиці.
– Я не очікувала, що так може бути, – каже, посміхаючись, соцробітниця Лариса Коновал з Колодистого. Жінка каже, свою професію дуже любить, працює 12 років та опікується 12-ма старенькими. – Мені дуже приємно, що й нам приділяють увагу. Велике спасибі, – каже вона.
А от Тетяну Ротаєнко зустрічаємо на центральній вулиці в Антонівці. Вона котить велосипед. На ньому – яких тільки душа бажає сумок.
– Ось везу своїм стареньким хліб, – каже, зупиняючись, Тетяна Миколаївна. – Для мене це так несподівано! Дякую! – приймає подарунок.
17-й рік опікується старенькими у Глибочку Оксана Загородня. Жінку застаємо вдома:
– Тепер в мене є й переселенці, – розповідає вона. – Ми з ними здружилися, без кінця до них ходжу. Звикли до мене мої бабусі, завжди чекають. Ніколи їм не обіцяю нічого, якщо не планую зробити. За подарунки й гарні слова дякую, – каже Загородня.
– Була вже у своїх людей, а це онуків привезли, то прибігла додому, буду бавити, – виходить до нас Тетяна Ротаєнко, соцробітниця з Онопріївки. – Мені дуже приємно, дякую за турботу.
Якраз на Дмитра буде 10 років, як працювати у соцсфері почала жителька Здобутку Наталія Голдовська. Жінка виходить до нас і посміхається. Звісно, передаємо їй вітання та подарунок: «Це так несподівано, – каже. – Щиро дякую за вітання. Це для мене сюрприз».
Валентина Воскреса, соцробітниця з Кобринової Греблі, не приховує емоцій, каже, що вже працює 31-й рік, навідує 12 осіб, які проживають далеко одна від одної. Тож щодня жінка долає великі відстані, каже, що й аж до Макшиболота ходить. А це – неблизько.
– Є в мене людина після операції, то рано їсти несу, те, що й собі варила, перев’язки роблю, ось знову буду йти – варити обідати. Я ж думала, може, пенсіонерам що привезли, якісь пакунки. А виявляється, що до мене. Дякую вам щиро. Передайте тим, хто про нас турбується, велике спасибі. Зараз такий непростий час і мені приємно, що про нас пам’ятають.
– Можна, я вас обійму? – запитує соцпрацівниця з Тального Ганна Чубань. Її застаємо якраз у однієї з бабусь. – Дайте, хоч поцілую. Ви навіть не уявляєте, як же мені приємно. Подумати не могла, що таке буває. Я дуже дякую. Щоб мене так вітали – це вперше, – каже жінка.
Приймав вітання та подарунки і колектив стаціонарного відділення Тальнівського терцентру, який щоденно опікується бабусями та дідусями: для них готують, перуть, прибирають, підбадьорюють.
– Приємно відчувати, що твою працю шанують. Дякуємо за гарні слова і подарунки, – кажуть працівники.
Також усім працівникам соціальної сфери адресувало вітання керівництво громади на урочистостях, що відбулися 4 листопада у залі засідань Тальнівської міськради. Міський голова Василь Сідько вручив Грамоти Звенигородської районної військової адміністрації, Почесні Грамоти, Подяки виконавчого комітету Тальнівської міськради та квіти 17 працівникам соцсфери – від кочегарів до керівників, чия щоденна робота дарує людям затишок і тепло, відчуття, що вони на схилі літ в цьому світі не самотні.
Василь Петрович зазначив, що нині відзначають професійне свято працівники пенсійного фонду, управління соцзахисту населення, центру зайнятості, фонду соціального страхування, терцентру та 2-х відділів Тальнівської міськради: з питань соцзахисту населення та охорони здоров’я, служби у справах дітей – усі ті, хто завжди готовий прийти на допомогу людям, які її потребують.
Від імені виконкому, депутатського корпусу та від себе особисто міський голова побажав усім здоров’я, щастя, мирного неба над головою та впевнено рухатись до мрій. Корзину ніжних троянд та побажання міцного здоров’я передав від Володимира Петровича Мовчана та Ігоря Новицького представник, депутат Тальнівської міськради Микола Гурбич. Вітала колег зі святом начальник управління соцзахисту населення Тетяна Гурбич, привітав соцпрацівників староста Павло Козаченко.
Ольга ОСІЯНЕНКО
Читайте також: Вітаємо!
