Що робити, якщо дитина краде? – радить спеціаліст

Нещодавно моя знайома стривожено розповіла про неприємну історію, що сталася на дні народження її донечки. Святкували 7 років. Відповідно й запрошені були від 5 до 11 років. Коли діти збиралися дододому, мама іменинниці помітила, що одна дівчинка дуже довго одягається. Виявлється: у рукав кофтинки вона понапихала дрібних іграшок, які поцупила у іменинниці. Дівчинку попросили залишити іграшки, розказали, що брати чуже – недобре, адже той, в кого взяли, може дуже засмутися через це.
Ми запитували наших читачів, чи доводилося їм стикатися з дитячими крадіжками, і зрозуміли, що ця тема хвилює багатьох батьків. Аби почути експертну думку, ми звернулися до психолога.

Консультує студентка факультету психології ЧНУ Тетяна Грабевник з Тального:

«Майже кожна дитина хоча б один раз пробує щось вкрасти. Поширені випадки і багаторазових спроб. Зазвичай, проблема крадіжки розповсюджена серед дітей молодшого шкільного віку (6,7 – 11 років) та підлітків. У молодшому шкільному віці відбувається активний моральний розвиток дитини, засвоюються соціальні норми та правила поведінки. Саме в цьому віці у школяра виникає розуміння обмеженості своїх можливостей, бажання здійснити якусь значущу діяльність, приходить усвідомлення свого місця в суспільних відносинах.

До більш типових крадіжок молодшого школяра можна віднести ситуації, коли дитина бере батьківські кошти, якусь річ, що належить комусь з рідних або ж друзям сім’ї. Так, це достатньо неприємно, адже, здається, дитина могла б просто попросити батьків і вони, за можливості, виділили б кошти чи купили необхідну для дитини річ. Але, в більшості випадків, цього не відбувається. Чому? Такого роду крадіжки є сигналом до емоційного неблагополуччя в сім’ї, незадоволення важливих потреб дитини. Щоб задовольнити ці потреби, потрібно їх знати, відповідно необхідно виділяти достатньо часу на спілкування з дитиною, цікавитися її бажаннями та цінностями. Більш хвилюючою постає проблема, коли крадіжки виходять уже за межі сімейного кола. Це змушує ще більше задуматися, чи все у дитини добре, чи комфортно вона себе почуває у сімейному колі, за його межами?

Отже, що спонукає дітей до крадіжок?

Молодший шкільний вік характеризується бажанням дитини пізнавати нове, незвичне, скоріш стати дорослим, поводитися як старші, виникає острах відстати від однолітків, виглядати в їх очах кумедним.

Однозначно відповісти на питання «Чому дитина краде?» не можна, адже тема достатньо складна. Я виділю декілька причин, за яких діти починають брати чужі кошти або ж речі:
• фінансова обмеженість батьків. Це найбільш очевидна причина. Коли батьки через недостатню кількість фінансів не можуть дозволити собі задовольнити потреби дитини, остання починає задовольняти їх шляхом крадіжок;
• крадіжки можуть бути свого роду «забавкою» для дитини, яка не знає, чим себе зайняти. Особливо таке характерно для підлітків, тому вони можуть навіть формувати групки для крадіжок, аби якось розважитися;
• деякі діти здійснюють крадіжки, щоб звернути увагу батьків, спробувати змінити їх ставлення до себе. Таке часто трапляється у сім’ях, де батьки в присутності інших показують себе «хорошими батьками», приділяють багато уваги суспільному життю, але ігнорують свою дитину. Через крадіжку дитина сигналізує, що їй некомфортно з рідними і у неї є бажання щось змінити;
• відсутність у дитини почуття любові, симпатії, підтримки по відношенні до себе з боку сім’ї, оточуючих, відсутність друзів серед однолітків. Такі діти уже і не намагаються отримати знаки уваги від інших, тому, на їх думку, нема чого втрачати;
• ще однією причиною є бажання не відставати від однолітків. Наприклад, стала популярною якась відео­гра і у всіх однокласників вона уже є, а один із хлопчиків не може її собі купити, бо вона дорого коштує: власних грошей недостатньо, батьки не вбачають сенсу витрачати велику суму на якусь відеогру. Для дитини це важливо, бо інакше вона буде не така, як усі. Надалі вона шукатиме шляхи, як не стати посміховиськом серед інших, і одним із таких шляхів є крадіжка відеогри десь у магазині чи знайомого, у якого вона є.
Як бачимо, серед основних причин крадіжок є нестача любові та уваги з боку рідних, помилки у сімейному вихованні, негативний вплив у сімейному колі.

Які можуть бути помилки у сімейному вихованні?

Тотальний контроль за поведінкою та діями дитини, вседозволеність (у дитини тоді не формується поняття «моє-чуже», адже їй можна все), розходження між словами та вчинками дорослих (дитину вчать, що красти – погано, а самі батьки приносять з робочого місця те, що «неправильно лежало»), непослідовність вимог дорослих (батько забороняє, мама дозволяє).
Однак, варто зауважити, що трапляються крадіжки і серед дітей, які оточені любов’ю та підтримкою з боку батьків, однолітків. Є й інші індивідуальні причини: страх, незадоволеність, ревнощі і т.ін.

Рекомендації батькам

Перш за все, не варто панікувати, адже крадіжки, як ми вже з’ясували, розповсюджене явище серед дітей, яке можна упередити і скерувати у правильне русло. Обов’язково потрібно запитати причину в самої дитини, тільки без підвищення голосу, погроз, покарань за скоєне і т.п., адже вона може закритися і причини ви не отримаєте або ж отримаєте неправдиву історію. Взаємна довіра між батьками і дитиною – найкраща профілактика крадіжок.
Якщо проблема полягає у недостатній кількості уваги та інтересу до дитини – виділіть час для неї. Якщо питання у фінансовій стороні, варто було б пояснити про це дитині. Якщо ви помічаєте, що дитині нема чим зайнятися, можна підшукати гурток чи секцію, якесь заняття для душі. Якщо проблема значно глибше, варто звернутися до кваліфікованого спеціаліста, який займається роботою з дітьми і може зарадити у даній ситуації».

Марина КАМІНСЬКА