''Сергій буде чортом з п'ятаком та рогами. Хвіст вчепимо – дітям сподобається''

50-річний Сергій Погорілий понад 20 років пише сценарії, ставить вистави і крутить дискотеки у будинку культури села Кобринове на Тальнівщині. Також «веде» вокальний колектив «Гарні молодички», танцювальний «Україночка» та «Барвінок».

З дружиною, Ларисою Погорілою, мають багатодітну родину – виховують четверо синів і доньку. Попри це, Сергій, як справжній чоловік, 2015 року, добровільно пішов захищати державну цілісність України. Після року участі у боях, повернувся до сім’ї та до улюбленої роботи.

– Хоч співати не дуже вмію, але організаторські здібності у мене хороші. Закінчив Канівське училище культури, режисерський факультет. У культурі працюю з 1990 року. Всякого було. За цей час двічі кидав роботу… були фінансові проблеми. Вимушено їздив заробляти за кордон, таки сімейка в нас Слава Богу, годувати треба було. Приїхав, а сільський голова, каже: «Сергій Петрович, давайте на своє місце, вас там люди чекають», – розповідає, відчиняючи двері до кобринського будинку культури, Сергій Погорілий.

До села від райцентру 17 км. Сільський будинок культури звели ще 1956 року, це стара типова радянська будівля з чотирма колонами. Стіни обкладені плиткою, а в середині великий глядацький зал, як і годиться, біля сцени – оркестрова яма. Будівля знаходиться в центрі села. Поряд новий дитячий майданчик, сільська рада, школа, бібліотека та площа «Ринок». На протилежній стороні – став, який люди власними силами розчистили і зарибнили.

Коли заходиш у будинок культури, перше що кидається в очі – свіжопофарбоване фойє. Далі – зал. Тут ближче до сцени стоїть великий більярдний стіл, поряд – тенісний. Їх минулого року закупила сільрада. Сергій розповідає, що на перервах між шкільними уроками тут збирається багато дітей.

– На роботу з дружиною дістаємось велосипедами, хоч і живемо від клубу за 500 метрів. Відколи похолодало, щоранку розтоплюю пічку, щоб дітям на репетиції було тепло. Вівторок, четвер у нас співає вокальний колектив, тоді середа, п’ятниця – танцювальний. Драматичний – у вільні дні. До нас ходять дітки і з інших сіл – Гусакового та Заліського. Якщо ввечері після репетиції не мають чим дістатись додому, підвожу власним авто, – підкидає дрова до розпаленої печі, що поряд з вікном. – Що дорослих, що дітей припрошувати брати участь у виставах чи концертах не потрібно. Усі у нас артистичні, мають запал. Зараз готуємо виставу «Ходить по землі святий Миколай», вже слова роздали, думаємо над костюмами.

– Сергій буде чортом, з п’ятаком та рогами. Хвіст вчепимо, дітям сподобається, – обіймає чоловіка Лариса Погоріла. Вона працює, як то кажуть, по-сусідству – в сільській бібліотеці. Але чоловіку допомагає з виставами, радить, який музичний супровід краще підібрати, готує сценічні костюми для виступів. Словом перша помічниця в житті і роботі.

Перед святами готують афіші, кличуть гостей із сусідніх сіл. Тому, в залі розрахованому на 450 місць, буває й місць не вистачає, стільки глядачів збирається. Танцювальні та вокальні колективи під керівництвом Сергія Погорілого беруть участь у районних заходах. Їх запрошують до себе на свята і сусідні села.

– На кожний концерт роблю нову програму, придумую цікаву постановку. Часто до нас на свята в клуб приїжджають друзі з Гордашівки, беруть сусідів… з Гусакового їдуть багато. Вони до нас, ми – до них. Благо, що маємо свої мікрофони, потужні колонки, підсилювач та ноутбуки, – розповідає Погорілий.

У будинку культури часто проводять дискотеки, розважальні програми для молоді. На вихідних мають розписувати молодих. Приміщення прикрашатимуть стрічками, надувними кульками та квітами.

– Раніше до нас на танці приїжджали аж з Білашок, Розсохуватки. Тут народу було стільки, по 50-60 осіб. В клубі був годинник, то діти спеціально переводили стрілку на годину назад, щоб я довше музику крутив. Додому приходив о 2 ночі, – сміється.

Коли Погорілий був в АТО, будинком культури опікувався його товариш та дружина.

– Поки мене не було, жінка була отаманкою; все тримала під контролем. Вона як муза для мене, – обіймає свою дружину за плечі, – Репертуар у моїх артистів, з приходом війни, був більш ліричний, але зараз намагаємось навпаки підняти настрій людям, розвеселити. П’єси ставимо гумористичні, в селі таке люблять. Ролі підбираю, щоб були близькі по духу актору. Тоді все виходить на ура!

Працівники культури в сільських клубах отримують мінімальну заробітну плату. Можлива доплата в 300 гривень. Цьогоріч до свята обіцяли дати премії.

Всього в районі функціонує 28 будинків культури та клубів, в яких працюють 56 працівників. Із них 14 чоловіків, інші – жінки. Фахову освіту мають не всі, – інформує Володимир Таран, керівник Тальнівського районного будинку культури.

Анна ДРАГУН