Вісті Черкащини Роман Орищенко: Пластун, Побратим, Герой з Тальнівщини
Ми розповідаємо історію людини виняткового світла, сили й незламності. Завдяки зворушливим спогадам ексголови Верховної Ради Андрія Парубія та однокласниць Романа – Наталії Замулянець, Олесі Загородньої, Оксани Ласки, Альони Опалєвої, Альони Петренко й Марини Яковенко – ми розкриваємо його справжнє обличчя: просте, щире й величне.
Нехай це стане постійним нагадуванням про неперевершену цінність людяності, про важливість справжньої дружби й про всіх тих, хто щодня, не покладаючи рук, стоїть на захисті нашого спільного майбутнього.
Ім’я Романа Орищенка знали не всі. Він ніколи не прагнув публічності й не шукав гучної слави, але завжди був там, де вирішувалося майбутнє – поруч з людьми. Пластун. Майданівець. Офіцер. Герой. Побратим. Друг. Світло.
Шкільні роки: душа класу, природжений учитель
Роман народився і виріс у Тальному, на Черкащині. Ще зі шкільних років був особливим. Спокійний, без зайвого галасу, але з неймовірною здатністю тримати увагу слухачів. Умів захоплювати розповіддю: писав пригодницькі історії у звичайний зошит, який однокласники передавали з рук у руки як справжній книжковий скарб.
«Я тоді була в школі. Одразу запитав: «Куди ставити парти?» Я – завуч, він – командир, а каже: «Наказуй, завучко». А потім додав зовсім тихо: «Чого не плачеш? Ти ж усе розумієш…», – Наталія Замулянець згадує про останню зустріч із другом.
Марина Яковенко пам’ятає Ромчика з дитинства, коли він одразу став для неї рідним: «Ділився знаннями, ніколи не засуджував, був справжнім другом. Уже тоді було видно, що перед нами – людина великого духу. Бачив життя як оптимістичний реаліст. Коли писали йому, то завжди відповідав. Навіть з «нуля». Умів підтримати словом. Навіть з окопу». Його світло навіки залишиться з нами. Прощання з Романом Орищенком відбудеться в середу о 9:00 в Михайлівському Золотоверхому соборі. Вічна слава Герою!
Початок великої дороги: громадський активіст, співтворець мережі спротиву
Ще до Майдану він був серед тих, хто тихо, але впевнено будував основи громадянського спротиву в Україні. Його роль у тих непростих часах згадав Андрій Парубій: «Ми разом створювали мережу «Опір» – відповідь на режим Януковича. Це була горизонтальна, неформальна структура, що об’єднувала активістів по всій країні. Роман відігравав у ній ключову роль. Він був комунікатором, координатором, людиною, яка вміла з’єднувати. Його сила полягала в тому, що він бачив не лише цілі, а й кожну людину за ними».
Ці слова точно передають сутність Героя. Його здатність поєднувати людей, надихати й тримати рух живим навіть тоді, коли здавалося, що надія тане. Саме така людина була потрібна Україні в ті роки й залишалась нею далі.
Майдан: мотор революції
Коли почався Майдан, він опинився там, де було найскладніше, і зробив те, що вдавалося далеко не кожному. Андрій Парубій згадує: «Перші дні: кілька десятків людей і жодної апаратури. Я, як депутат, міг виступати, але без мегафона це було складно. І раптом під’їжджає авто. Роман виходить і каже: «Андрію, у мене є апаратура!» – і дає мені мегафон. Завдяки цьому ми змогли втримати Майдан у найперші години».
За словами Андрія Володимировича, його друг був справжнім мотором революції. Через нього проходила більшість процесів: організація, зв’язок, структура. Проте не шукав сцени чи слави. Для нього важливішим було діяти, а не привертати до себе увагу.
Пізніше, під час формування Самооборони Майдану, саме Орищенко відповідав за регіональну мережу. Завдяки його зусиллям осередки виникли у всіх обласних центрах і в десятках районів. Парубій каже: «У тому, що Майдан вистояв, його внесок величезний».
Боєць. Доброволець. Побратим
Після перемоги Майдану Роман не міг стояти осторонь й одразу долучився до створення перших добровольчих батальйонів: імені Кульчицького, Айдару, Кривбасу. Він був помічником, став справжнім серцем організації, координатором і живим зв’язком між фронтом і тилом.
Парубій згадує: «Коли я став головою Верховної Ради, Роман був моїм радником. Проте одного дня прийшов до мене й тихо сказав: «Мушу йти на фронт». Я не міг його зупинити. То справжнє покликання».
Пішов воювати добровольцем. Не за наказом, а за голосом совісті й серця. Два брати – Роман та Артем – стояли пліч-о-пліч. І коли завдання завершувалися, вони сиділи разом, говорили по-братньому так щиро і просто, як колись у дитинстві.
Той, хто завжди приходив
Попри війну, попри втому ніколи не забував про школу, про друзів, про тих, хто його чекав. Він завжди приходив на зустрічі однокласників і часто був їх ініціатором.
«Я буду. І приїздив. Вдячний, простий, світлий. Ми могли говорити про все: і про війну, і про життя. Рома не скаржився. Навпаки, жартував, як колись у безтурботні шкільні роки», – розповідає Марина Яковенко.
Один з його дотепів на 1 квітня звучав так: «Орки наступають. По них відпрацювали. Кілька 200-х. Кілька поранених відповзають. Ми кажемо: дивимось за квадроберами, де їхнє лігво…».
«Кращий з кращих у всьому – зразковий скрізь, таких не буває…»
«Радію, що за життя змогла йому це сказати. Ще позавчора, 1 липня, він телефонував і казав, що їде на позицію і безмежно дякує за зустріч однокласників. Я пообіцяла молитися, і Ромчик відповів, що це найцінніше, – каже Марина. – Раніше, здається, у 2023 році ми з Наталочкою Замулянець передавали йому гостинці на війну. Збереглося відео, де він у темряві дякує. Наш друг завжди знаходив час для вдячності».
Світла пам’ять Герою, який житиме в наших серцях, доки вони б’ються
Згадує Андрій Парубій: «Він був мотором. Людиною, яка не на словах, а на ділі будувала Майдан, фронт, країну. Це втрата не лише для друзів, а й для всієї нації. Роман Орищенко – приклад великого державника і патріота, глибокої та світлої Людини».
«Я вдячна, що він був у моєму житті. Навчив мене ще більше цінувати живих і шукати кращі риси в людях та у всіх життєвих ситуаціях. Легких хмаринок тобі, дорогий Ромчику, Ромко Орищенко. Дякую матусі за те, що виховала таку прекрасну людину. Сестрам і брату, дітям та дружині – щирі співчуття й мужності, щоб пережити цю страшну втрату й жити довго ще й за Романа», – підкреслює Марина Яковенко.
Церемонія прощання та поховання Героя 9 липня відбудуться заходи з вшанування пам’яті та поховання Героя:
10:00 – Відспівування в Михайлівському соборі ПЦУ.
11:00 – Прощання на Майдані Незалежності.
12:00 – Поховання на Берковецькому міському кладовищі. Вічна слава Герою!
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
