Вісті Черкащини Родина з Легедзиного на Тальнівщині святкує два Великодня
В Україні проживають представники різних національностей, віросповідань та конфесій. У змішаних сім’ях відзначають релігійні свята за григоріанським і юліанським календарями. Це не лише подарунки, веселощі й застілля, а й передусім повага, збереження та примноження родинних традицій.
Великдень – пишне свято, яке українці відзначають із широким розмахом та урочистістю, адже воно – одне з головних у році. Пов’язується з відродженням, перемогою життя над смертю, настанням весни. І католики, і православні вранці після всенічної служби частуються свяченими стравами, які стоять у центрі стола. Як правило, участь у трапезі беруть усі члени сім’ї.
За словами Ольги Собкович – лялькарки, майстрині народної творчості, керівниці гуртка «Креативна майстерня», їхня родина вже 43 роки спочатку відзначає католицький Великдень, а потім зустрічає православний.
«Мій чоловік Віталій – із римо-католицької сім’ї, – говорить вона. – На перший Великдень печу пасочки, фарбую крашанки, і ми їдемо святкувати на Хмельниччину, де живе чоловікова мама. Святкування розпочинаємо з Великого Четверга, коли за західною церковною традицією згадують встановлення Пресвятої Євхаристії та чину священства. До православної Паски готуюся завчасно. Спочатку виготовила декор. Оздобила кошики, вишила для них банти. В еко-стилі виготовила віночки й декоровані яйця (сіно, хвоя, шкаралупки з перепелиних яєць – чудовий природній матеріал для поробок). Щороку наш дім прикрашає Великоднє дерево, убране штучними яйцями. Згідно з європейськими традиціями, з легкої тканини шию великодніх зайчиків і дарую їх. Вони завжди мають гарний вигляд. Ціла ваза в мене заповнена дерев’яними мальованками. Декор з великодньою тематикою несе в оселю благословення та любов».
За словами пані Ольги, усі святкові страви вона готує з любов’ю, щирістю, світлою думкою й, звичайно, молитвою. Жоден Великдень не обходиться без ніжних солодких пасок з глазур’ю, карамеллю, сухофруктами, цукатами. Навіть під час війни, у Чистий четвер, випікає вдома цю здобу, адже без нього пресвітле свято уявити просто неможливо. Щоразу жінка випробує нові українські та європейські рецепти. У суботу в цибулевому відварі фарбує крашанки. Писанки бабуся Оля пише з онуками. Це не лише передавання традиції, а й тісне спілкування між поколіннями й заохочення молоді до чогось цікавого.
«У моїй батьківській родині обов’язково до Великодня заздалегідь готували всього. Яйця завжди фарбували натуральними барвниками, здебільшого цибулинням. У ніч із суботи на неділю розпочинається урочиста Служба Божа, після її завершення і на Хмельниччині, і на Вінниччині (моя мала батьківщина), і на Тальнівщині освячуємо кошики. Його збираємо традиційно: паска, крашанки, ковбаска, запечений сир, по шматочку шинки, сала й масла, сіль, – каже майстриня. – Багато чого мене навчила бабуся. У Чистий четвер усі гріхи змити водою, прибратися й пекти паски. Процес її приготування вважався особливим. Господині нерідко всіх виганяли з хати, щоб не заважали підійти тісту, і читали молитву. За випеченою паскою визначали, який має бути рік. Традиційно всі крихти з великоднього столу та лушпиння від крашанок збираю на одну тарілку, потім кидаю в річку».
Насамкінець у переддень Великодня подружжя Собковичів зичить, щоб у кожну оселю з пахощами найулюбленіших великодніх страв увійшла непереборна віра в перемогу добра над злом, світла над темрявою, любові над ненавистю. Нехай наповняться миром та злагодою наші серця, наші домівки, наша Вітчизна. У Великодню ніч, як і щодня, молімося за неї та наших Звитяжців. Усе є і буде Україна! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
