Вісті Черкащини Робочий день сомельє із Тальнівщини починається не з вина
► Відомі земляки
6 років тому, отримавши диплом ІТ-шника, Вадим Осичнюк із Черкащини вирішив попрацювати деякий час сомельє у столиці. Однак ця справа молодого хлопця, як він сам пояснює, затягнула, адже любов до вина, до усіх процесів – від виноградарства, виноробства і до потрапляння вина у бокал – народилася ще в підлітковому віці. «Я роблю вино з 16-ти років – це завжди сухі вина зі свого винограду, – розповідає молодий сомельє. – І в універські часи, коли ми були студентами, ми з друзями готували вечері і купували вино в «Гуд Вайні» у Києві. Я захоплювався вивченням винних регіонів. Я був таким «продвинутим» любителем і на співбесідах у мене питали, чи я не закінчував якусь школу. Але я був самоучка. І потім, коли почав вчитися, для мене більш цікавим був дегустаційний досвід».
Якщо говорити про дегустації, то Вадим зазначає, що доповнену реальність під час дегустації створює саме виноробня. Адже тут можна відчути повноту емоцій: і смак вина, його аромат, і водночас бачити, якою є сама виноробня: можна доторкнутися до її історії, до тих же бочок, у яких визріває напій, побувати у винних погребах. Вадим має, окрім як в Україні, і досвід спілкування з іноземними виноробами. Він побував на виставці у Берліні.
Тимчасова робота, яка Вадиму так припала до душі, стала постійною. Сам він каже, що робота з вином – це стиль життя, не інакше. У цій сфері 29-річний Осичнюк – як риба у воді. Каже, на момент онлайн-навчання на австралійських курсах, які викладалися англійською, він вже мав солідний багаж теоретичних знань. Тож тут поглибив свої знання і навчився говорити про вино іноземною. Окрім цього, сомельє навчався в «Вайн Тайм Академі». Він розповідає, що в Україні є й інші школи, де можна опанувати цю доволі нерозповсюджену професію, є також низка онлайн-курсів. У цій сфері, як пояснює Вадим, можна розвиватися упродовж всього життя, чи не тому й називає її «непаханим полем».
– Яке вино гідне уваги – це залежить, насамперед, від смаків людини, яка його вибирає, – пояснює сомельє. – Я завжди за те, щоб люди просто довіряли своїм відчуттям і казали, подобається їм чи ні.
Серед українських виробників вин Осичнюк називає тих, які варті уваги – це «Бейкуш», «Шабо», «Колоніст». Окрім них, як зазначає, є і інші невеличкі виноробні: наприклад, Богдана Павлія та господарство Князя Трубецького на Херсоншині. А от щодо імпортного вина, купувати таке варто за ціною не нижче 200 гривень, звертати увагу на стікери. У нашого співрозмовника є й такі вина, які б він хотів би спробувати. У переліку – каліфорнійське каберне «Скрін Нідл», «Салон-96» та справжній «летючий голландець» – вино від П’єра Вернуа. Ці вина дуже дорогі та надзвичайно рідкісні.
Загалом на ціну вина, як пояснює Вадим, впливає багато чинників: це і витрати на виробництво, і престиж, і малодоступність, і рідкісність. Сомельє каже, гонитва і полювання за рідкісними зразками чимось схожі до антикварної справи: «Емоція і унікальний смак – ось що дороге для поціновувача і він готовий платити за це гроші», – пояснює Осичнюк.
Вже саме по собі вино сомельє називає прекрасним, однак він, як ніхто інший, розуміє, яке б саме хотів смакувати. «Вино – воно не ідеальне. В тому то вся й річ. Кожен сомельє любить якісь свої вина. Я насправді навіть радий, що нема ніякого ідеалу і ні до чого не треба йти, бо в цьому є свобода і в цьому є максимальний рівень задоволення від вина», – каже він.
Зараз Вадим Осичнюк працює сомельє у столичному закладі «Саботаж Вайн», що є прихильником натуральних вин. «Я працюю на різних локаціях. Це винний магазин, винний бар і ресторан. Починається мій день із того, що ми п’ємо каву, включаємося в роботу: це, зокрема, поповнення запасів вина. І в магазині, і на складі полиці для вина охолоджуються до 16-ти градусів – ідеальні умови для зберігання. Також оформляємо замовлення, спілкуємося з гостями. Дуже круто, коли людина знає, яке вино їй подобається, якщо вона називає його, але дуже часто трапляється й таке, коли людина не знає, що б вона хотіла. У нас є відкриті пляшки для дегустації. Якщо відвідувач може трьома словами охарактеризувати вподобане вино, я вже знаю, яке можна порекомендувати, – каже Осичнюк.
Наостанок цікавимося, як же сприйняли такий професійний вибір – працювати сомельє – вдома? Вадим сміється, каже, що обійшлося без скандалу і додає, що поки ІТ-галузь його не тягне.
Ольга ОСІЯНЕНКО
