«Робіть добро, великі і малі»

Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначала Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. З цієї нагоди у Тальнівському центрі комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю провели захід «Віночок спілкування». В організації та проведенні свята взяв участь увесь колектив закладу. Вихователь Тетяна Сенько вела свято, музичний супровід забезпечувала медична сестра Тетяна Скіченко, психолог Леся Вікулова та логопед Наталія Крупач у костюмах улюблених персонажів (їх надає щоразу агенство «Свято мрій») проводили різноманітні ігри та розваги.

Як і годиться, до свята колектив закладу разом з дітьми прикрасили залу, вивчили віршики та пісеньки, різноманітні руханки, запросили батьків, гостей.

У вівторок вранці у реабілітаційному центрі людно. Лунає музика: «Ой яке чудове свято, гостей у нас багато». Ошатно одягнуті діти сидять на стільчиках, одна дівчинка у візочку – біля виховательки Тетяни Сенько. Дехто, вочевидь, хвилюється. Коли слово бере завідувачка закладом Людмила Павлова, діти з полегшенням зітхають.

-Ви бачите, які чудові легені стоять перед вами, а прийшли вони до нас маленькими дітьми. Валік прийшов у 3 роки, Назарові ще й 3-ох не було. Для мене вони всі – мої діти. Едіку, як ти на мене кажеш?- звертається до малого хлопчика на стільчику.«Голова сімейства», – не розгубився малий. –Оцим-бо усе й сказано, – каже жінка.

Діти, старанно вимовляючи кожне слово, розказують вірші про дитинство, дружбу, співають пісні, грають у ігри. Масу позитивних емоцій викликали у них улюблені мультяшні персонажі Сімка та Лола, які розважали дітей. Усім присутнім сподобалося, як майже дорослий Назар виконував пісню «Моє дитинство, ти куди біжиш?», а друзі, Валік та Коля, підтримували, підспівуючи та підтанцьовуючи. А над словами з уст 14-річного Едіка: «Робіть добро, великі і малі, – і будуть друзями всі люди на землі» замислився кожен.

Далі були подарунки, лунали щирі слова побажань і, звичайно, подяки усім, хто опікується цими дітьми, допомагає долати труднощі, наповнює їх серця любов’ю та впевненістю у завтрашньому дні.

На завершення свята студенти Тальнівського економіко-математичного ліцею показали дітям лялькову виставу.

Дивлячись на цих дітей, бачиш їхню щирість, безпосередність і задаєш питання: «Чому на їх долю випали такі випробування?» Так сталося, на їх місці міг бути будь-хто.

Ми повинні усвідомити, що цим дітям не потрібно чогось надзвичайного, їм потрібно елементарне – можливість жити, жити серед людей, бути у суспільстві та відчувати себе повноцінними його членами. Адже ми всі рівні.

Ліна ЯЛОВСЬКА