Вісті Черкащини 
Різдвяний вертеп у Тальнівському Петропавлівському храмі: молитва, єдність і віра в перемогу
Майже три роки триває війна з жорстоким, ненаситним ворогом, який має за мету знищити нас як незалежну державу, як націю, як народ. Коли вона завершиться, не можуть сказати навіть наші відважні захисники та захисниці, за яких невпинно моляться українські парафіяни. Перемога обов’язково прийде. Саме цією впевненістю та непохитною вірою пронизане цьогорічне Різдво в усіх українських релігійних громадах. У ці святкові дні віряни молитвами дякують Господу за допомогу нашим воїнам у зупиненні ворога та вигнанні його з нашої землі разом із «руськім міром». Проженемо. Мужністю українських Титанів і нашою вірою в перемогу.
25 грудня виступ релігійно-патріотичного вертепу в Тальнівському Петропавлівському соборі ПЦУ був пронизаний духом святкового єднання. Перед зачудованими вірянами розгорнулося дійство, зміст якого знайомий багатьом із дитинства, а дехто, можливо, збагнув його вже в більш зрілому віці. Вертеп, вигадливо й історично достовірно костюмований, з майстерними перевтіленнями й чудовим текстом, викликав захват і вдячні оплески. Заколядували у храмі хлопці та дівчата під орудою Людмили Якименко.
«Завдання українського вертепу – прославити Бога й показати той біль, що торкається кожного в цей складний час. Основна мета вистави – донести до сердець людей, що війна триває і що кожен має зробити свій внесок у наближення перемоги, – говорить благочинний Тальнівської громади Андрій Гаргат. – У виставі діють різні персонажі. Воїни, волонтери, герої Небесної Сотні – уособлення правди й добра, наші незламні звитяжці. Архангел Михаїл та ангели стоять на сторожі наших захисників, охороняючи їх від усякого лиха. Орк (чорт) – руйнівна сила, що плюндрує нашу землю. Тарас Шевченко дає їй відсіч, показуючи, що історія України безсмертна, а боротьба обов’язково завершиться перемогою: «Не будь я Тарас, як Господь тебе не здолає!» Усі дійові особи були реальними, відчутними людьми, яких виконували учні Тальнівських шкіл. Виставу готувала матінка Тетяна Гаргат».
Було видно, що дітки серйозно взялися до роботи. Усі гарно запам’ятали свій текст і старалися щосили – аж на душі ставало щемко. Вистава була чудовою, і всі парафіяни були приємно вражені. Коли діти демонструють свою майстерність, це завжди хвилююче, особливо для батьків та наставників.
Руслана Євтушенко, учителька Тальнівської гімназії №3, не стримувала захоплення: «Цей вертеп – результат зусиль багатьох, але головною рушійною силою стали отець Андрій Гаргат та матінка Тетяна, його дружина. Їхня енергія, ідеї, безмежна підтримка й щира любов до справи зробили свято справжнім дивом. Діти з радістю бігли на репетиції, а теплі слова підтримки стали для них додатковим стимулом. Батьки теж не залишаються осторонь: вони щиро дякують настоятелеві храму за запрошення, за довіру, за можливість бути частиною такого важливого і зворушливого дійства. Андрій Васильович – порядна, розумна, добра, проста й щира Людина. Спілкування з ним – це свято».
У свою чергу, отець Андрій щиро подякував Тальнівському музею історії, Людмилі Якименко та активісту Юрію Рябому за надані костюми, що зробили виступ ще більш барвистим і правдоподібним. Він також висловив вдячність батькам діток, які з великим піднесенням приходили на репетиції, підтримуючи своїх малих артистів. Особливо подякував Людмилі Рябковій за її неоціненну допомогу в організації святкового дійства. Отець Андрій не забув і міського голову Василя Сідька та працівників Тальнівської міської ради, які відвідали вертепну виставу, привітали всіх присутніх у храмі та підтримали це важливе починання. Особливу подяку священник висловив меценатам, чия щедрість і підтримка зробили можливим проведення релігійно-патріотичного вертепу, сприяючи розвитку культури і духовності нашого міста.
Від учительки Руслани Євтушенко ми дізналися, що серед учасників Різдвяного вертепу були вихованці Тальнівської гімназії №3. Максим Мошенець і Богдан Гуцало виконували роль воїнів Небесної Сотні, Валерія Новохацька – волонтерки, а Ольга Орел і Ліза Хмельницька – ангелів. Дмитро Хмельницький, Владислав Панченко та Софія Кутня зіграли ролі воїнів, одягнувши військову форму й каски. До речі, батько Діми – ветеран війни, а тато Софійки – парамедик. Родина Кутніх, багатодітна й згуртована, три роки тому переїхала до Тального з Покровська».
Лілія Хмельницька, мама Дмитрика й Лізи, щиро подякувала Андрієві й Тетяні Гаргатам за організацію свята, подарунки й усмішки на щасливих дитячих обличчях. «Миру, щастя й радості кожній родині, – зазначила вона. – Хто чекає рідних з війни, нехай дочекається. Усім воїнам – сили, терпіння, віри й міцного здоров’я. Згадаймо тих, кого вже немає з нами, але завдяки кому ми можемо святкувати».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
