Вісті Черкащини «Різдво починається там, де людина відкриває серце»: роздуми протоієрея Андрія Гаргата про сенс свята, традиції та надію
Різдво Христове – не лише родинна вечеря, колядки й запах куті. Це передусім подія, що змінює людину зсередини. Про духовний сенс свята, різдвяні традиції Тальнівської громади, виклики сучасності й силу простих добрих справ ми поспілкувалися з протоієреєм, благочинним Тальнівської громади Андрієм Гаргатом.
«Бог приходить тихо й чекає нашої відповіді»
Для нашого співрозмовника Різдво – не лише велике церковне свято, а й особистий духовний досвід, який щороку відкривається по-новому.
«Різдво – нагадування про безпосередню Божу любов до людини. Господь стає людиною не для урочистостей, а щоб бути поруч з нами в нашій щоденності», – говорить священник.
За його словами, головна небезпека сучасного святкування – зведення Різдва лише до зовнішніх атрибутів: подарунків, декору, святкового шуму: «Якщо в центрі свята не Христос, а лише подарунки, ми ризикуємо втратити саму суть Різдва».
Різдво в громаді: традиція живе і діє
У Тальнівській громаді різдвяні традиції залишаються живими та дієвими. Святвечір з кутею, коляда, вертепи, спільна молитва – усе це не формальність, а спосіб єднання.
«Коляда – молитва, винесена за межі храму, благословення кожної оселі», – наголошує отець Андрій.
Окреме місце посідає благодійність. Напередодні свята парафіяни збирають допомогу для бідних родин, самотніх людей, літніх мешканців громади, адже «Різдво без милосердя – лише гарна оболонка без змісту».
Піст, молитва і тиша – справжня підготовка до свята
Говорячи про підготовку до святкування, священник наголошує: піст – важливий, але не єдиний складник: «Це засіб, а не мета. Він допомагає звільнити серце для молитви, покаяння і добрих справ».
Благочинний радить у передріздвяний час
–знайти бодай кілька хвилин для щоденної молитви;
–прочитати євангельські тексти про народження Христа;
–примиритися з людьми, з якими трапилися якісь непорозуміння;
–простягнути руку допомоги ближньому.
Різдво в час війни: свято надії, а не гучних веселощів
Війна, еміграція, втрати – усе це змінило сприйняття Різдва багатьма українцями. Та водночас воно стало глибшим: «Сьогодні воно для багатьох – не гучні святкування, а тиха надія, молитва за мир, пам’ять про далеких і покійних».
У громаді дедалі більше цінують прості речі: спільну вечерю, запалену свічку, молитву за захисників і за мир в Україні.
Молодь і традиція: не протиставлення, а діалог
Священник переконаний: традиція не суперечить сучасності, якщо її проживати свідомо: «Вона – не тягар. Це скарб, який можна відкрити по-новому».
Участь молоді у вертепах, Колядах і доброчинності допомагає їй не просто знати про віру, а жити нею.
«Різдво починається з маленького кроку»
На завершення розмови благочинний громади звертається до кожної родини: «Не прагніть ідеального святкового столу. Краще – миру в серці. Разом помоліться, прочитайте Євангеліє, заспівайте колядку, згадайте ближніх у потребі. Саме з цього починається справжнє Різдво».
Післямова
Різдво Христове – час, коли навіть у складні періоди життя людина може відчути тепло надії. У словах протоієрея Андрія Гаргата – прості, але глибокі істини: любов, милосердя, спільність і віра. Саме вони роблять Різдво не датою, а подією, що торкається серця.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
