Вісті Черкащини Різдво на Тальнівщині: від давніх звичаїв до сьогодення
Різдво Христове здавна було одним із найважливіших свят у житті українців. Воно поєднувало в собі глибоку духовність, родинну єдність та давні світоглядні уявлення про світ, природу і людину. Матеріали з фондів Тальнівського музею історії дозволяють простежити, як саме відзначали це свято наші предки на Тальнівщині та як багато з цих звичаїв збереглися донині.
Як святкували Різдво раніше
Святковий цикл розпочинався 24 грудня – на Багату кутю. У селі Попівка, як свідчать етнографічні записи 1926 року, цього дня жінки ще зранку запалювали лампадки, молилися й бралися до приготування святкових страв. Пекли калачі, пиріжки, варили кутю з медом та узваром, капусняк, готували рибу, вареники з ягодами, обов’язково варили квасолю – «щоб родила».
Чоловіки також мали свої обов’язки: приводили себе до ладу, готували найкраще сіно для худоби та облаштовували покуть. У кутку під образами клали сіно, ставили сніп жита або жита «квітку» – символ достатку й добробуту. Коли кутя була готова, відбувався обряд її внесення до покутя з примовляннями та жартівливими діями, що мали забезпечити плодючість і захист господарства.
Перед вечерею вся родина вдягала чистий, а за можливості – новий одяг, окурювала хату ладаном і ставала до спільної молитви. Господар вітав усіх зі Святим вечором, після чого родина сідала за стіл. Вечеряли тихо, з пошаною, адже вірили, що цього вечора разом із живими за столом присутні й душі померлих. Для них залишали кутю та узвар на покуті.
Після вечері люди розповідали про дива Святого вечора, слухали тишу, прислухалися до неба й навіть до худоби, адже вірили, що в різдвяну ніч вона може говорити людським голосом. Лампадка в хаті горіла до завершення свят.
Особливе місце займала коляда. На Тальнівщині колядувати ходили переважно на другий день Різдва. Колядників називали «роковими гостями» та «провісниками світла». Це були здебільшого хлопці, які ходили гуртом від хати до хати, несучи зорю – символ Сонця і нового життєвого кола. Колядки сприймалися не просто як пісні, а як священні гімни світлу, землі й життю.
Давні колядки зберегли у собі космогонічні уявлення наших пращурів: про Сонце, Місяць, зорі, про триєдність світу і гармонію між людиною та Всесвітом. Через ці пісні величалася родина, праця, земля і саме життя.
Як святкують Різдво сьогодні
Сучасне Різдво на Тальнівщині, як і по всій Україні, зберігає основні традиційні риси, водночас набуваючи нових форм. І сьогодні в багатьох родинах напередодні свята готують Святу вечерю з кутею та узваром, збираються за спільним столом, моляться та згадують рідних.
Все більшої популярності набуває святкування Різдва 25 грудня за новоюліанським календарем, що символічно поєднує українську традицію з європейським простором. У храмах відбуваються урочисті богослужіння, лунають колядки, організовуються різдвяні дійства, вертепи, благодійні заходи.
Коляда сьогодні – це не лише давній обряд, а й спосіб зберегти культурну спадщину, підтримати Збройні сили України, допомогти тим, хто потребує. Діти, молодь, церковні громади та творчі колективи ходять колядувати, несучи людям радість, надію та віру.
Попри війну, складні часи й швидкі зміни, Різдво залишається святом світла. Воно, як і сотні років тому, нагадує про цінність родини, єдності та духовної сили народу. Давні традиції, зафіксовані в музейних джерелах, продовжують жити – у молитвах, піснях, куті та щирому «Христос рождається!».
Аріана НЕСТЕРЕНКО
