Вісті Черкащини Різдво ми створюємо разом: Голоси батьків і дітей однієї з Тальнівських шкіл
У 3-Б класі Тальнівської ЗОШ №2 Різдво не має єдиного сценарію. Це не втиснути в шаблони, воно не тиражується від хати до хати, адже всюди – свій особливий смак куті та неповторний відгомін коляди. У кожної сім’ї – свої звички, ритуали, дрібні, але дуже важливі дива.
Та є дещо спільне: дорослі дуже хочуть, щоб їхні діти запам’ятали Різдво не як перелік страв, подарунків чи прикрас, а як відчуття. Дому. Тепла. Єдности. Присутности одне одного.
Більшість родин 3-Б класу святкують Різдво за новоюліанським календарем – 25 грудня. Для когось це вже звична дата, для інших – ще новий крок. Але майже всі батьки кажуть одне й те саме: так легше об’єднати Різдво та Новий рік у спільний зимовий період, коли хочеться сповільнитися, зупинитися й бути разом.
«Свято починається задовго до першої зірки»
У багатьох родинах празникування починається не у Святвечір і навіть не за день до нього. Воно приходить поступово разом з першими гірляндами, запахом хвої, паперовими сніжинками на вікнах і внутрішнім очікуванням.
У родині Віки Стоянової цей період особливо любить її син Арсен. Він сам прикрашає вікна різнокольоровими вогниками, вирізає білосніжні мережки з паперу й уважно спостерігає, як дім змінюється. А ще ставить запитання, від яких дорослі усміхаються, але й замислюються: «А Святий Миколай точно існує? Чи це мама кладе подарунок?»
Разом вони пробували зробити солом’яного павука – не вийшло з першого разу. «Тут потрібна витримка, – зізнається мама, – а в сучасних дітей її не завжди вистачає. Але ми спробуємо ще».
Саме такі миттєвості – не ідеальні, не відшліфовані, але спільні – батьки вважають тими «якорями пам’яті», що залишаються з дітьми назавжди.
Для Віки Василькової Різдво – бажання створити для сина Максима справжню казку: «У цей нелегкий час хочеться підняти дитині настрій. Ми разом прикрашаємо ялинку, будинок, на Святвечір збираємося за родинним столом, згадуємо історії нашої сім’ї. І, звісно, без подарунків ніяк».
Різдво очима дітей: бажання, відео і великі мрії
Діти 3-Б класу бачать Різдво по-іншому: яскравіше, швидше, емоційніше. Для них це не просто родинне свято, а подія, якою хочеться ділитися тут і зараз. Замість паперових листівок – відеопривітання. Замість сімейних альбомів – сторіз та ролики в соцмережах. Телефон у руках дитини стає частиною сучасного різдвяного ритуалу – способом зафіксувати радість, сміх і здивування.
Арсен цього року писав листа до Святого Миколая дуже зосереджено. Поруч із дитячими бажаннями – новою льодянкою, обов’язково салатовою, – з’явилися слова, які звучать надто доросло для третьокласника: щоб закінчилася війна, щоб перестали летіти ракети, щоб прийшла Перемога.
Кутя, коляда й перші донати
Для Даночки, донечки Світлани Царенко, Різдво – це ще й дорога до бабусі на Святвечір. Там на столі обов’язково 12 страв і особлива кутя: щедра, з великою кількістю маку. Поруч – тарілочки з горіхами, сухофруктами й цукатами.
«Тому в кожного своя обрядова страва, – усміхається мама, – кожен додає те, що найбільше любить».
Після вечері Дана колядує – співає пісню, яку вивчила в школі разом з однокласниками. Свої «трофеї» дівчинка розподіляє по-дорослому: цукерки урочисто дарує татові, а гроші віддає мамі. Частину з них родина обов’язково донатить на ЗСУ.
Ранки під ялинкою і відео на пам’ять
Різдвяний ранок у багатьох родинах починається однаково: діти прокидаються першими й біжать до ялинки. Розгортання подарунків – окреме дійство, яке дорослі неодмінно знімають на телефон. «Я люблю потім передивлятися ці відео, – зізнається Світлана Царенко. – Найбільше у світі люблю спостерігати за щирою дитячою радістю».
Даночка й досі вірить у святого Миколая. І батьки переконані: доки дитина переконана в цьому – диво триватиме.
Після святкування в однієї бабусі різдвяний настрій «їде» до іншої: знову подарунки, святковий стіл, фото на згадку. А вже вдома Дана викладає відео в TikTok, і вся родина збирається разом, щоб поставити йому вподобайки.
Традиції не відпускають
Попри сучасні деталі – піжами у стилі family look, гірлянди на батарейках чи колядки з YouTube – у родинах 3-Б класу міцно тримаються традиції.
Для Віки Кащук Різдво – це час у колі всієї родини в бабусі, яку тут вважають наймудрішою людиною. За столом обов’язково згадують воїнів і дякують їмза можливість бути вдома. А ввечері дорослі й діти разом ідуть колядувати.
У сім’ї Анни Ужвенко коляда стала справжнім святом для донечки Полінки: святковий одяг, зустрічі з друзями, подарунки від хресних. «А для нас, дорослих, – каже мама, – це найкраща нагода просто побути всім разом».
Інна Ковбаса переконана: саме свята найкраще вчать дітей цінностей. Разом з донечкою Мартою вони прикрашають ялинку й вчаться через подарунки виявляти вдячність і турботу.
Традиційно проходить Різдво і в родині Інни Черниш: поїздки до дідуся й бабусі, приготування куті, де діти – перші помічники на кухні. А Назар, як і більшість школярів, понад усе чекає на мить розпаковування подарунків.
Для Максима Василькова свято зосереджене у простих, але фундаментальних речах: сім’ї, щирих розмовах, любові й добрі.
Люба Польова разом із сином Михайликом бережуть автентику: відвідують церкву, накривають різдвяний стіл у національному стилі, колядують і щедрують по селу. Якщо ж рідні далеко, то обрядові пісні все одно звучать, але вже по відеозв’язку.
Історія родини Юлії Саян та Асії
Для цієї сім’ї Різдво – це тривала історія роду, ланцюг пам’яті, що єднає покоління. Підготовка починається за кілька днів до свята. Одна з найцінніших традицій – самостійно товкти пшеницю на кутю в саморобній ступі.
23 грудня мама пече калачі, варить кутю й узвар. До формування обрядового хліба долучаються всі. Колись цією справою займалася бабуся по татовій лінії, а згодом вона передала досвід своїй дочці. Тепер черга дітей переймати майстерність.
24 грудня, де б не була родина, всі з’їжджаються в батьківський дім на Святвечір. До столу приходять татова мама та її рідна сестра – так тут вечеряють скільки себе пам’ятають. Готують разом обов’язково 12 страв. Ще один незмінний ритуал – ліплення вареників: бабусі вчать, як правильно. Асія вже давно стала вправною помічницею в цій справі.
Особливе місце в хаті має покуть. Тато застеляє запашне сіно, заготовлене ще влітку, ставить свічку, калач й узвар. Коли він урочисто заносить кутю, усі мають сидіти, а діти ховатися під столом. Саме тоді починається веселе дійство: діти квокчуть, рохкають і мукають, щоб наступний рік був щедрим на господарство.
Після молитви сідають до вечері. Бабусі затягують давніх колядок. Таких молодь уже не знає, а тому зачаровано слухає. Потім телефонують рідним, зокрема бабусиним братам, щоб дізнатися, чи вже повечеряли. Вечір минає за спогадами про село та минуле, а завершується врученням подарунків.
25 грудня родина їде до маминої мами – іншої бабусі. Їй колядують, обмінюються калачами, а ввечері Асія з подружкою Елізабет замотуються в барвисті хустки і йдуть вітати сусідів уже сучасними піснями.
Для Асії Різдво – радість спільної праці на кухні, бабусині оповіді та тепло великого родинного кола.
Старе й нове поруч
У родині Олени Вовк свято починається з особливої атмосфери: оселю прикрашають серпанком, гірляндами та кульками. Найцінніша традиція з її дитинства пані Олени – візит до прабабусі, найстаршої в роду, щоб принести їй Святу вечерю. Цю ниточку пам’яті вона прагне передати і своїм дітям. Дениско ж додає святу драйву: мріє про подорожі, планує поїздку до рідних у Київ, обожнює атракціони й спільний сімейний квест – пошук подарунків, схованих під ялинкою.
Родина Совгир майстерно поєднує давні звичаї з ритмом сучасності. На Святвечір усі збираються за столом з традиційними стравами, обов’язковою кутею та запаленою свічкою. Це час подяки за прожитий рік і вшанування предків. При цьому дім виглядає дуже по-сучасному завдяки стильному декору. Діти – Максим і Ладаміра – створюють власний цифровий літопис свята: дивляться різдвяне кіно, фотографують затишні миті й знімають відеоколядки для соцмереж. Подарунки для них – насамперед спільний час із найріднішими.
Післяслово
Цей текст створений із живих розповідей батьків та дітей 3-Б класу Тальнівської школи №2. Різні родини. Різні історії. Одна кутя – розсипчаста, інша – з великою кількістю маку. Хтось співає давніх пісень, а хтось записує відео для TikTok. Але всіх об’єднує спільне бажання: щоб діти виростали з пам’яттю про Різдво як про час родинної єдності, любові й удячності. І з непохитною вірою в диво, яке ми творимо разом.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
