Рій «Незламні соколята» з Тальнівської школи – учасники патріотичної вікторини «Мова – код нації»

«Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію… Втратити рідну мову й перейняти чужу – се найгірший знак підданства … Бо мова – се найміцніша границя, фортеця чи річка». Цитата належить Томасу Осборну Девісу (1814 – 1845), ірландському письменнику, редактору видання «The Netion», учаснику руху «Молода Ірландія». Він активно просував ірландську мову й культуру, відокремлюючи її від британської.

Ці слова часто цитувала геніальна Леся Українка, знаючи, що терени можна відвоювати, а коли, не дай Боже, помре мова, то зникне й нація. Бо ж «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», – стверджує ще одна велика українка Ліна Костенко. Недаремно кажуть, що мова – ключ до Вічності, пароль до дверей Всесвіту. Сусід-напасник уже вкотре намагається відібрати в нас і мову, і культуру, і територію, і людей. Ось уже два роки наші Воїни-Титани захищають Україну, Європу, увесь світ, стримуючи московську орду!

Відрадно, що юнь Тальнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 усвідомлює: українська мова – символ міцності. «Незламні соколята» – учні 9-А класу – взяли участь в патріотичній вікторині «Мова – генетичний код нації». Головна мета Конкурсу – сприяння розвитку української мови шляхом популяризації її культурного надбання в суспільстві, заохочення представників усіх верств населення до вивчення української мови, утвердження її як головного чинника існування нашої нації.

Вікторина присвячена сучасним діячам України, які докладають чимало зусиль для розвитку й популяризації української мови та культури не лише в Україні, а й усьому світі: Софії Андрухович, Павлові Вишебабі, Акіму Галімову, Люко Дашвар, Любкові Дерешу, Сергієві Жадану, Тарасові Кременю, Юрієві Іздрику, Владлену Мараєву.

Ми запитали дев’ятикласників Анни Заяць, Ірини Поліщук, Аріни Сорокопуд і Владислава Шадиби, які питання та відповіді їх найбільше зацікавили.

Мововбивство (лінгвоцид) – свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як головної ознаки етносу – народності, нації. Він спрямований, насамперед, проти писемної форми мовлення. Нині він відбувається на тимчасово окупованій території України.

Співставлення назв професій та їхніх характеристики. Бондар – майстер із виготовлення діжок, барил, цебер, коновок, балій та дійниць. Звісно, із дерева. Гутник спеціалізується на виготовленні скла і виробів з нього. Модистка – майстриня, яка шиє плаття, білизну й жіночі капелюхи. Стельмах – майстер, який знався на виготовленні транспортних засобів з дерева: возів, саней, коліс, полоззя, дуг. Цирульник – особа, що виконувала обов’язки лікаря й перукаря.

Перша згадка про українські слова датується ще 448 роком. Візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі вождя гунів Аттіли на території сучасної України, записав у своєму нотатнику слова «мед» і «страва»

Як і в кожній професії, так і у військовій справі, існує своя неофіційна мова – сленг. Нею користуються всі, але лише між собою. Військові – не виняток. Нижче перелічені слова належать нашим Захисникам і Захисницям: «Весло» – гвинтівка самозарядної гвинтівки Дегтярьова (СВД). «Покемон» – кулемет Калашникова модернізований. «Сапог» – станковий протитанковий гранатомет СПГ-9. «Беха, Бумер» – бойова машина піхоти (БМП).

Наші співрозмовці кажуть, що й надалі братимуть участь у подібних вікторинах. «Зрештою, що в нас є для того, аби виговорити себе, аби себе пояснити? Наша мова і наша пам’ять», – процитували вони на прощання Сергія Жадана.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Як господині з вулиці Шкільної, що в Онопріївці, готують страви для ЗСУ