Репортаж із села Вишнопіль на Тальнівщині, що знаходиться за 30 кілометрів від райцентру

«Не підтримують вишнопільці перспективу входити разом з новоутвореною Тальнівською ОТГ до Звенигородського району»

-Коли я сюди приїхала у 70-их, було тут 24 дітей до року. Пам’ятаю, що возили на медогляд 400 доярок та механізаторів. А що зараз – як двоє дітей народиться, то й добре. Молодь вся на заробітки повиїжджала. Нема чого тут сидіти, – каже продавчиня Таміла з магазину, що у центрі Вишнополя, куди редакція газети «Новий Дзвін» дісталася спекотного липневого дня. – Десяток років – і села не буде, згадаєте мої слова.

Як живуть, чим займаються, які проблеми вирішують у Вишнополі, одному з найвіддаленіших сіл Тальнівщини, (майже 30 кілометрів від райцентру), ми вирішили побачити на власні очі. Подолавши практично таку саму відстань, можна дістатися звідси до Умані. Куди місцеві їздять на базар, до лікаря, а діти вступають до навчальних закладів.

З райцентру Тальне у село можна заїхати двома сполученнями: автошляхом Золотоноша – Умань (траса Н-16) зі сторони Легедзеного та зі сторони Зеленькова, кудою й пролягає маршрут автобуса «Тальне-Вишнопіль», що курсує тричі на тиждень. У Вишнопіль ми заїхали від Легедзеного, бо дорога через Зеленьків і Майданецьке хоч і ближча, проте жахлива.

Дорога, щоправда, сошейна, та не розбита, на в’їзді у село – акуратна зупиночка. У сільській раді висловили надію, що за підтримки нардепа Антона Яценка у цьому році дорогу асфальтують. «Для нас це дорога життя, особливо взимку. Якщо нас завіває, замітає, то тільки тудою йде швидка й хліб завозять. Місцеві підприємці з ночі починають чистити її від снігу, щоб було сполучення зі світом», – каже сільська голова Тетяна Гудзенко. Її чоловік Сергій Гудзенко, місцевий підприємець, одним із перших власним трактором розгортає дорогу, а ще підгортає сміттєзвалище, обкошує бур’яни, допомагає одиноким. Не стоять осторонь проблем села й інші підприємці та товаровиробники. Близько 10 підприємств різних форм власності працює на території села: ДП «Байс-Агро», СФГ «Світлана», ФОПи «Грибов В. П.» та «Грибов О. І.», «Гудзенко В. А.», ФГ «Злата», ТОВ «Урочище Журавське», ФГ «Вишнопільське». Вони не тільки наповнюють сільський бюджет, а й дбають про своїх пайовиків.

Бюджет села – більше 2-ох мільйонів гривень. Левову частину надходження сільського бюджету складає податок на землю з юридичних і фізичних осіб, також фіксований сільськогосподарський податок, який сплачує ДП «Байс -Агро» та СФГ «Світлана» (фермер Валерій Довгошия). Більше 300 га землі обробляють одноосібники.

– У зв’язку з епідемією корона вірусу, підприємців звільнили від земельного податку. Тому надходжень до бюджету практично немає. Ми не можемо зробити щось масштабне, – розповідає бухгалтер сільської ради Лариса Проценко. – Надали субвенцію для ФАПу (40 тис. грн.), оплачуємо зарплату з нарахуваннями молодшій сестрі, виділяємо гроші на першу медичну допомогу, надаємо кошти на підвезення нашого сімейного лікаря Зої Несененко, оплачуємо послуги телефону, туберкуліну, підвезення людей на флюорографію. У минулому році зробили пандуса за власні гроші, бо питання стояло гостро: або пандус, або закриття ФАПу. 5 тис. грн. виділили пожежникам, 3 тис. – районному управлінню соцзахисту. У цьому році в селі сумна статистика з онкозахворюваннями: 4-ом жителям села надали матеріальну допомогу (у розмірі 20 тис. грн.) на лікування.

Такий бюджет села дозволяє утримувати загальноосвітню школу та дитячий садочок, бібліотеку та будинок культури, тримати у належному стані сільські дороги. У селі більше 20 вулиць: всі асфальтовані, освітлюються. Село газифіковане, є водогін. «Він побудований ще колгоспом «Маяк». Правонаступник колгоспу, дочірнє підприємство «Байс-Агро», постачає воду з того водогону на власну молочнотоварну ферму, але частково і на населений пункт, – розповідають місцеві. – Ним опікується це підприємство, проводить ремонтні роботи». Одним словом, у селі є все необхідне для життя: добротні газифіковані будинки, асфальтовані дороги, Інтернет, об’єкти соціальної сфери, магазини. А ще мальовнича природа: село розкинулося між ставками, ярками та лісками, вкрите вишняками. Тому й називається так – Вишнопіль. «Коли пан Потоцький викупив поля, то вишневим цвітом вкрилася земля», – як люблять цитувати сільську поетесу місцеві. Зізнаються, що, як достигає вишня, заготовачі стоять в селі тижнями.

Проте з кожним роком у селі зменшується кількість жителів. Зараз у Вишнополі зареєстровано 865 осіб, проживає фактично набагато менше, в основному, це пенсіонери. До школи ходять 60 дітей. У сільській раді бідкаються, чи наберуть 9-ий клас у цьому навчальному році. До сільського садочка теж по списку ходять 20-ро діток. По факту – менше. І в школі, і в дитсадку створені всі умови для всебічного розвитку дітей. І місцеві підприємці, і народний депутат Антон Яценко, і виконавчий комітет сільської ради разом з депутатським корпусом завжди фінансово підтримують освітні заклади, бо добре розуміють, що найбільше багатство села – це його діти. «Діти наші, байдуже, що з села, розумні і прагнуть до розвитку, до новітніх технологій. Серед наших випускників є багато кандидатів медичних, економічних наук, вчителів, юристів. Це наша гордість», – каже Тетяна Гудзенко.

-Щоб молодь залишалася в селі, треба робота. Якби якесь підприємство збудувати в селі, наприклад, по переробці сільськогосподарської продукції, то були б і робочі місця, і село жило б, – відповідають вишнопільці, яких зустрічаємо в селі, немов змовившись. – Зараз праця на землі більш механізована, не вимагає багато робочих рук, тому змушені їздити на заробітки у Київ, Черкаси, Запоріжжя та й закордон також.

А ще вишнопільці вражають своєю любов’ю до пісні, до поезії, до живопису. В ошатному сільському будинку культури (до речі, один з небагатьох у районі, що має опалення), де під одним дахом розміщено і бібліотеку, і музей, і навіть спортзал, завжди людно. То молоді, а то й старші жителі села займаються у гуртках: танцювальних, художнього слова та вокальному, діти приходять у бібліотеку, музей. Хлопці займаються на бруссях, турніку, підіймають штангу, грають у теніс. У селі є добра традиція відкривати літній сезон танців. Свій естрадний чоловічий колектив «Вишня», та запрошують духовий оркестр із сусідніх Тальянок – і все село танцює до 3-ої ранку!

А у сільському музеї, крім речей селянського побуту, одягу, рушників, знарядь праці, що позносили старожили, є величезне художнє панно на всю стіну. То картина уродженця села, художника Миколи Пилиповича Сухоріпи, на якій намальоване сільське весілля. Гості на тому весіллі – реальні сільські жителі: доярки, механізатори, вчителі, колишній голова колгоспу. Молоденькими дівчатками дивляться з картини на відвідувачів завклубом Надія Мицик та бібліотекарка Валентина Мамалига. Як люблять вони згадувати той час, коли були молодими. Відоме село і такими постатями, як Іван Їжакевич, Федір та Вадим Мицики, місцева поетеса Пелагея Баштанюк.

І люди, і село почуваються самодостатніми і незалежними, тому в об’єднанні в одну громаду бачать знищення села. «Я проти Тальнівської громади. Ви тільки подивіться на їхні дороги, у нас – гарні освітлені дороги, обкошене кладовище. Я не впевнена, що нам Тальне буде давати лампочки та утримувати людину з благоустрою. Нам болить наше село», – каже бухгалтер Лариса Проценко. Не підтримують вишнопільці і перспективу входити разом з новоутвореною Тальнівською ОТГ до Звенигородського району. Адже й історично, і географічно так склалося, що для Вишнополя зручніше було б приєднатися до Уманського. Вони написали звернення у всі інстанції.

А ще переймаються проблемою ремонту містка. Практично у центрі села від повеней чи від часу роз’їхався місток, утворилася чимала яма на проїжджій частині. Це сталося ще на початку року, але до цього часу ремонтні роботи не зроблені, незважаючи на те, що це центральна вулиця. Посеред дороги стоїть гільце. Підприємці пропонували полагодити власними силами, але сільська рада відмовила, мовляв, не дозволяє закон, оскільки дорога не є комунальною власністю. Уже коли репортаж про Вишнопіль був готовий, нам стало відомо, що місток у селі збираються залатати. Уже навіть гроші виділили з обласного бюджету. Голова Тальнівської РДА Олександр Цимбал запевнив, якщо не в цьому, то у наступному місяці зроблять, обов’язково.

Отаке воно, сільське життя.

Ліна ЯЛОВСЬКА