Репортаж із Глибочка, що на Тальнівщині

«Якби не покривати дефіцит районного бюджету на оплату праці, на енергоносії, то можна було б і вікна замінити, і двері»

Від райцентру до Глибочка – якихось 7 кілометрів, тому дістаємося сюди на авто швидко. Можна приїхати в село і на рейсовому автобусі, який ходить двічі на день по базарних днях.
На виднокраї з’являються перші хати, що туляться на скелястих схилах по обидва боки Гірського Тікича. Його береги з’єднує міст, що носить ім’я свого творця – Антона Микитовича Кравчука. За ним по праву руку – Хрестовоздвиженський храм УПЦ, Будинок культури, сільська рада, поштове відділення та Глибочківський НВК, що потопають у зелені. Дороги у селі заасфальтовані частково, покриття здебільшого біло-щебеневе, ґрунтових доріг майже не залишилося. У темну пору доби вулиці освітлюються.
У селі проживає 607 жителів, з них близько 85 – діти від 0 до 18 років. 22 діток відвідують дошкільний підрозділ Глибочківського НВК, у школу з 1 вересня підуть 35 дітей.

–За останні 2-3 роки до нас приїхали на постійне місце проживання біля 8 сімей. Серед них є кілька багатодітних. Приїхали з Закарпаття, – з радістю розповідає сільський голова Василь Мельник. Каже, що придбати хату у селі можна за 3 тис. доларів, є й дешевші. З ним зустрічаємося у сільській раді, де працюють також секретар, землевпорядник, головний бухгалтер, техпрацівники: по благоустрою населеного пункту та слюсар водогінної мережі. Як розповів Василь Григорович, система водопостачання у селі зношена, 50 метрів водогону вже замінили на новий. 5 свердловин забезпечують населення питною водою. Плата – найнижча в районі: 20 гривень з особи, різницю покриває сільська рада, бюджет якої складає 2 млн. 400 тис. грн..

–У нас діє програма «Турбота», – каже сільський голова. – За нею передбачена одноразова грошова допомога для учасників бойових дій (5000 грн.), на лікування (3000 грн.), багатодітним матерям (5000 грн.), також особам з інвалідністю, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, на поховання. Упродовж кількох років на одноразові допомоги ми витрачаємо від 140 до 180 тисяч гривень.

У Глибочку – понад 2 тисячі га орної землі. Її обробляють такі господарства: ПСП «Привітне», СФГ «Промінь», СФГ «Відродження», ФГ «Глибочківське», ФГ «Обрій», ТОВ «Урочище Журавське», ТОВ «Корсунське». Збиранням урожаїв займається приватний підприємець Олег Пелехатий, має техніку. Близько сотні одноосібників обробляють майже 300 га землі. Сільгосптоваровиробники не стоять осторонь та допомагають селу.

Поки розмовляємо, на сучасному дитячому майданчику, з гойдалками, гірками та тренажерами, грається малеча. Побачивши нас, з радістю береться позувати для фото. Майданчик планують пофарбувати. Всюди встановлені урни для сміття. Видно, що люди ними користуються.
Дорогою до Глибочківського НВК ЗОШ І – ІІ ступенів нас зустрічає директор Віталій Дробина. На час нашого візиту у школі триває ремонт. Коли заходимо до школи, у напівпідвальному приміщенні розташована актова зала (колишнє складське приміщення), у якій проводять свята, збори, її використовують під час виборів. Одночасно тут можна розмістити 100 осіб. Господарське приміщення, що межує з кухнею, переобладнали під кабінет для інтерактивних технологій. Нині для учнів вистачає комп’ютерного класу, тому інтерактивну дошку (допомогли закупити її місцеві підприємці та колишній випускник школи Володимир Постоловський), проектор, широкоформатний телевізор та ноутбук перенесли туди. А у цьому класі облаштували кімнату психологічного розвантаження для вчителів, де можна попити чаю, відпочити.
Школа забезпечена комп’ютерною та оргтехнікою, має кілька мультимедійних дошок, швидкісний Інтернет. Нещодавно за кошти сільради закупили ще один, потужніший проектор.
Вікна у приміщенні замінені частково. У спортзалі завершили ремонт, є роздягалка. Найболючішим питанням школи залишається мала кількість дітей. Цього року до першого класу піде 6 учнів. Бракує школі коштів, аби покращувати матеріально-технічну базу, зробити якісний ремонт фасаду. «Останні роки сільська рада нам допомагає фінансово, потужно. Але що, коли всі кошти йдуть на те, аби покривати дефіцит районного бюджету по нашій школі. Я рахував: якби не покривати дефіцит районного бюджету на оплату праці, на енергоносії, то можна було б і вікна замінити, і двері. А так – подивіться на них: стоять, фарбуємо…», – каже Віталій Михайлович. Розповідає, що школу підтримують також місцеві сільгосптоваровиробники.
Приміщення Глибочківського НВК опалюють твердим паливом, встановили котел. Щоправда, зараз вирішують питання його заміни.
Зі школи виходимо на вулицю через центральний вхід. На майданчику дитячого садочка (знаходиться він у одному приміщенні зі школою) – яскраві машинки, гірка, малеча може не тільки гратися, а ще й спостерігати за птахами, адже біля входу облаштували велику годівницю для крилатих друзів. У садочку, який зазвичай працює з 8 ранку і до 17-ї вечора, – світло та затишно, на стінах – дитячі шпалери з бджілками, гарні килими. Кімнати для занять та ігрова зі шведською стінкою, іграшками, куточком у національному українському стилі – окремо. Є внутрішній туалет, його відновили. Харчують діток тричі на день у шкільній їдальні. Вікна у спальні замінили на нові, тому в холодну пору малюкам тепло. Минулого року у селі в літній період дитсадок працював, харчування та енергоносії фінансувала сільська рада. Проте карантин вніс свої корективи, тому цього року садок влітку зачинений.

Але діти з нетерпінням чекають на репетиції у Будинку культури. За рік тут проводять 14 концертів. У одному беруть участь до 40 артистів. Починаючи з 2011 року, щороку у Глибочку святкують День села. На концерти люди йдуть активно, повна зала – це звичне явище. Нещодавно біля сцени «зашили» оркестрову яму, встановлене сучасне освітлення, апаратура, на замовлення пошили ламбрекени та гардини, замінені двері, вікна. Взимку приміщення обігрівають «пушкою».

–Діти дуже люблять, чекають репетицій, завжди біжать, – розповідає директор СБК Тетяна Науменко. І недарма, адже художнім керівником працює енергійна, позитивна, життєрадісна Руслана Череватенко.

У одному приміщенні з Будинком культури розташована сільська бібліотека. На перший поверх її перенесли недавно, тому на полицях – не вся література. 2 роки тому сільська рада придбала книг на 10 тисяч гривень. Є Інтернет та ноутбук, скористатися ним може кожен охочий.
У Глибочку діє один магазин – «універсальний», у якому можна придбати все: від хліба до цвяхів. Знаходиться він напроти церкви. Відсвяткувати день народження чи організувати поминальний обід можна за помірними цінами у кафе місцевого підприємця Валерія Мельника, що розташоване у районі старого господарства.

Неподалік від магазину – сільський ФАП, працює щодня, окрім вихідних. У приміщенні – кабінет для прийому лікаря, дитячий, оглядовий, є маніпуляційна, тут можна придбати ліки. Опалення – газове та твердопаливне, замінені вікна. У процесі – підведення води, планують також зробити пандус. На ремонт виділяє кошти сільська рада, як і на невідкладні ліки. 23 роки працює фельдшером Лариса Обанюк, молодшою медсестрою – Ганна Антонюк (працює на повну ставку за рахунок сільради). Лариса Олексіївна каже, що раз на місяць до них приїздить лікар з міста, договори уклали з сімейними лікарями майже 90% жителів. До односельців Лариса Олексіївна за потреби ходить пішки, хоча, як зізнається, коли потрібно терміново, то підвозять, не відмовляють.

– Красиве у нас село, – каже Дмитро Загородній, чоловік рушає на велосипеді від магазину. – Люди хороші, привітні. Молодь вертати треба, бо старі вимирають.
Від краси Глибочківських краєвидів перехоплює подих. Адже тут, над Тікичем, відпочиваєш душею, вдихаєш аромат дикоростучих трав, що ростуть понад річкою. А як смакує кришталево чиста води з цілющого джерела, що б’є з-під каменя!

Ольга ОСІЯНЕНКО