Письменниця родом з Тальнівщини репрезентувала 9 дитячих книг

Валентина Миколаївна Семеняк-Штангей – українська письменниця журналістка, фотохудожниця, яка народилася в Тальному 5 листопада 1963 року. Її дитинство і юність минули в Мошурові, нині очолює Тернопільську обласну організацію Національної спілки письменників України, працює в газеті «Вільне життя плюс». Є авторкою 20 книг. Нагороджена численними відзнаками та преміями. 1986 року закінчила факультет журналістики Київського університету, працювала кореспондентом в газетах Херсона, Тернополя, Києва. Дописувати почала ще в 5 класі у обласні газети.

Валентина Семеняк побувала на одному із свят «Веселі канікули з Богом», які щороку за традицією проводить з дітками Великоберезовицької громади завідувачка місцевої бібліотеки Марія Галайко. Письменниця з Тальнівщини презентувала свої 9 дитячих книг (весь творчий доробок – 20 надрукованих книг). Чимало дітей уважно слухали її розповідь, ділилися враженнями від прочитаного та малювали ілюстрації до її творів. «Мої нові книги для дітей – це мій вклад у майбутню Перемогу», – так пише у власній у групі «Чапуня» на сторінці фейсбука Валентина Семеняк.

– Коли пишу книги, я відпочиваю, це найбільше щастя та віддушина в моєму житті. Слово мене наснажує, зцілює, лікує. І для дорослих, і для дітей пишеться однаково, коли є натхнення. Щоб написати про дитину, треба опуститися до її рівня, стати нею і повернутись в дитинство. Завдяки цьому я переживаю щасливі дитячі миті, я живу, – такими думками поділилась зі мною у телефонній розмові пані Валентина.

Ця талановита людина перебуває у вирі культурного життя країни, рецензує твори своїх колег, біжить на різні зустрічі, здійснює поїздки у різні країни. Ось таке її цікаве життя. Її життя розмаїте, вона завжди в русі, ніколи не зупиняється на досягнутому, постійно творить та експериментує.

З 1995 року членкиня Національної спілки журналістів України та з 2012 року –письменників України, також лауреатка Всеукраїнських та Міжнародних літературних конкурсів. Здавалось, вона спіймала птаха удачі, є успішною, але на жаль, Валентина Миколаївна себе такою не вважає.

–Дуже мрію про Перемогу, про закінчення цієї жахливої війни. Мрію побувати в рідній школі, в яку мене ще жодного разу не запросили. Все як у тій приказці: «Нема пророка у власній Вітчизні», –говорить на закінчення пані Валентина.

Марія БІРЧЕНКО

Читайте також: Депутатська більшість проти реорганізації дитячих садочків Тального

Читайте нас також в Telegram!