Вісті Черкащини Приклад людяності: соцпрацівниця з Тального допомагає тим, хто найбільше потребує підтримки
Князь Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» закликав запам’ятати й виконувати у житті доброчинності: голодного нагодувати, спраглого напоїти, голого одягнути, подорожнього в дім прийняти, недужого відвідати, померлого поховати, допомагати знедоленим і нещасним, дати притулок бездомним, захистити слабшого, порятувати хворого.
Алла Еріхівна Матішинець з Тального старанно виконує всі ці настанови. Вона уже 10 років працює у соціальній службі, доглядає стареньких у Тальнівському відділенні стаціонарного догляду.
– Це зовсім нелегко: є підопічні, що ходять, є лежачі. Ми їх при потребі годуємо, переодягаємо, перестеляємо їм постелі, подаємо воду. Слідкуємо за порядком і чистотою, здоров`ям, міряємо тиск, викликаємо швидку, інколи це буває навіть серед ночі. Взагалі з людьми працювати непросто: треба мати терпіння, витримку, підхід до кожного,– зізнається Алла Еріхівна.
А ще треба мати милосердя, якого в Алли Матішинець не бракує. Вона завжди прагне допомогти у відділенні кожному, хто має в цьому потребу. Ще важлива тут духовна підтримка. Ці самотні літні люди чиїсь батьки, які на схилі літ виявились непотрібними власним дітям. У когось не вистачило часу для старенької матері, у когось замалий будинок, щоб прожити разом, а в когось просто зачерствіло серце, хтось живе далеко і не може доглядати батьків, хтось залишився на світі сам без рідні.
– Всім нам нелегко у сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. Ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм ставленням, усмішкою, теплим поглядом, – говорить Алла Матішинець.
Алла Еріхівна з родини будівельників. Батьки у Дніпрі навчалися в інженерно-будівельному інституті. Працювали на Донеччині на будівництві. Потім приїхали в Тальне до дідуся і бабусі, влаштувалися на роботу в колишній Тальнівський будівельний технікум викладачами, бо тут бракувало спеціалістів. Їм надали житло. Їх донька Алла навчалася у школі №1, яку закінчила 1982 року. Після 9 класу пішла по стежині батьків, навчалася в колишньому Тальнівському будівельному технікумі, влаштувалась в Умані в ПМК у виробничому відділі. Після закінчення вишу у Дніпрі працювала в цьому місті в різних будівельних фірмах. Згодом приїхала на Тальнівщину і працювала 6 років у Лащівському кар`єроуправлінні. Зараз – у соціальній службі.
Великою втіхою Алли Матішинець у житті є донечка Єлизавета, яка гарно навчається у Черкаському державному технологічному університеті на спеціальності – будівельний дизайн. Гордиться, що вона дуже гарно малює і її роботи прикрашають виставки.
Та й мама її – неординарна особистість з тонкою поетичною натурою. Ще в юності мала хобі – писати вірші. Навіть одного разу виграла конкурс на найкращий підпис до малюнка у районній газеті. Вона створила його у віршовій формі і отримала приз.
Дякуємо Вам, Алло Еріхівно, за Вашу невтомну і таку потрібну працю, яка скрашує життя самотніх людей. Здоров`я Вам, сімейного щастя, миру, людського тепла і нехай добро, яке Ви робите іншим, повертається сторицею.
Марія БІРЧЕНКО
