Вісті Черкащини Про учня з Тального, який майструє Дідуха і мріє досліджувати космос
У шкільному світі завжди є ті, хто світиться особливо, мов світанкова зірка на небі знань. В одній з Тальнівських шкіл таким є Богдан Рябков – хлопець із душею митця, розумом дослідника й мрією, що тягнеться в космос.
Мистецтво як оберіг: історія одного Дідуха
Усе почалося з Дідуха – солом’яного оберега, у якому Богдан побачив не лише ремесло, а знак пам’яті. Кожна соломинка лягала у виріб так, ніби впліталася в живу історію. Хлопця зацікавили не лише вигляд, а й душа цього символу: що він означає, чому українці передають його з покоління в покоління, як через нього промовляє минуле. «Я уявляв, що тримаю в руках не солому, а ниточку, яка тягнеться від мого прадіда до мене, – ділиться Богдан. – Хотілося зробити так, щоб кожен, хто побачить мого Дідуха, відчув: наш народ проростає з древнього коріння».
З ним юний майстер став переможцем кількох конкурсів – від обласного рівня до міжнародного фестивалю, де його робота здобула Гран-прі. Участь була дистанційною: надсилали фото, а журі оцінювало майстерність, ідею й подачу. «Складно? Ні, швидше – захопливо, – каже усміхаючись. – Я так занурився в обрядовість, у приказки й символіку, що тепер хочеться створити ще одного Дідуха – уже з новим змістом».
Дослідник у храмі: перша наукова спроба
Богдан не зупиняється на мистецтві. Його приваблює й наука – близька, краєзнавча, та, що виростає з рідної землі. Для свого першого дослідження обрав тему недільної школи при Петропавлівському храмі й спробував зрозуміти, як вона впливає на дітей. Опитав 64 учасників, проаналізував відповіді, підготував презентацію – і почув схвальні відгуки журі. Цю роботу відібрали для участі в обласному етапі МАН.
«Мені важливо було дізнатися, чи справді церква може бути не тільки місцем віри, а ще й освіти, підтримки, навіть дружби», – пояснює юний соціолог.
Він зізнається: це дослідження більше творче, ніж академічне. Але значуще, бо в ньому йдеться про ідентичність, віру, про ті цінності, які формують людину зсередини. «Я думаю, що наука починається зі щирого запитання. А моє було просте: чому дітям у храмі добре?»
Астрономія – наука серця
Найбільше Богдана приваблює небо. Хоч у школі астрономію ще не вивчає, він самостійно досліджує її з різних джерел: книжок, відео, пізнавальних розмов. Особливо його захоплюють чорні діри: їхня природа, загадковість і той потенціал, що ховається за ними. «Це як дивитися в прірву, яка водночас кличе тебе досліджувати, – міркує він. – Читаю про час і простір та гадаю: що, як ми колись зможемо подорожувати крізь ті чорні діри?»
Хоч визнає: ще багато не знає, проте це лише розпалює інтерес, тому хоче дізнатися більше. Астрономія – його майбутнє. Хлопець мріє вступити на факультет астрофізики, досліджувати космос і, можливо, колись віднайти відповіді на великі питання Всесвіту.
Тиха стратегія: сила у кожному ході
Ще одне захоплення героя нашої оповіді – шахи. Відкрив їх для себе випадково, під час уроку фізкультури, і з перших партій гра затягнула. «Мені сподобалося, що це як бій без шуму, де перемога залежить від кожного ходу», – каже він.
Спочатку грав удома – з мамою, коли не було іншого суперника. Згодом приєднався до шкільної команди, з якою переміг на районних змаганнях. Далі були турніри в Черкасах, де вже зустрів сильних суперників із шахових клубів. «Я не виграв, але зрозумів, як ще багато можна навчитися. І це було круто», – щиро ділиться хлопець.
Музика і Ґріг: досвід, що залишився зсередини
Ще один несподіваний поворот у Богдановому світі – музика. Учень узяв участь у конкурсі, присвяченому творчості Едварда Ґріга: вивчав його біографію, слухав композиції, вдумливо аналізував настрій і зміст творів. «Мене вразило, як у цій музиці звучить природа: гори, тиша, вітер», – каже він.
Найбільше захопив цикл «Пер Ґюнт». Богдан може назвати майже кожну п’єсу, пояснити, яка емоція за нею стоїть, яку сцену чи персонажа втілює мелодія. У підсумку – почесне третє місце. Проте найцінніше – досвід, який залишився не цифрою в дипломі, а живим враженням. «Тепер, коли слухаю класику, я ніби бачу картини в уяві. Це зовсім інше відчуття».
Мотивація і синтез талантів
Як Богданові вдається усе це поєднувати? Секрет простий: творчі події відбувається не одночасно, а природно – як частина життя. Одне захоплення надихає на інше, одне досягнення відкриває двері до нових ідей. «Я нічого не планую спеціально, а йду за цікавістю: вона завжди веде в хороше місце», – зізнається хлопець.
Він не женеться за нагородами, а щиро цікавиться світом: українськими традиціями, духовністю, Всесвітом, музикою й логікою гри.
Погляд у майбутнє
Богдан Рябков – сучасний українець, який пам’ятає своє коріння, досліджує духовні глибини, мріє про зорі й водночас залишається щирою й допитливою дитиною. Його шлях – приклад для багатьох. Адже справжня освіта – це не лише знання, а ще й захоплення, пошук, творення й віра в те, що все має сенс. «Я не знаю, ким стану точно, однак упевнений, що це буде щось велике. Бо я мрію не просто бачити зірки, а торкатися їх своїми відкриттями», – каже школяр на прощання. А ще – любов. До своєї культури. До рідної землі. До мрії, яка завжди десь попереду.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
