Про сім’ю перукарів з Тального, що на Черкащині

«Ми не користуємось інструментом один одного. Кожен майстер по-своєму стриже»

Піти до перукарні, постригтися, зустріти там своє кохання і стати перукарем. Думаєте, це черговий сюжет роману? Аж зовсім ні! Саме так сталося у родині Людмили та Романа Редюків з Тального, що на Черкащині. 10-класниця Люда, за порадою своїх подруг, вирішила відвідати місцеву перукарню у «Дружбі». І зараз з посмішкою згадує вона про той момент: «Пішла постриглася у Роми. Згодом почали зустрічатися. Тоді і зрозуміла, що буду перукарем», – каже. Згодом у молодої пари народилася донечка Юля. Людмила, як і Роман, закінчила курси перукарів у Черкасах, тоді направляли на навчання від центру зайнятості. Багато в чому допомагав чоловік: радив, як краще, яку фарбу краще використовувати, ділився іншими професійними навичками та секретами.
–Першими моїми піддослідними кроликами були батьки та рідні, – розповідає, сміючись, Люда. Зараз вона – майстер перукарської справи, за плечима 11 років стажу, 4 з яких – у тій же «Дружбі», пліч-о-пліч з чоловіком, набивала руку, і вже 7 років – у перукарні «Лілея». За цей час було всякого: щось виходило, щось вдосконалювала: «Одне діло – обвішатися дипломами і нічого не вміти, інше – практика, – переконана Люда. – Рома надихнув мене на все це. Він з 15-ти років стриже пацанів ще тією, дідівською машинкою. Вчився на будівельника в Торговиці, стриг там усіх майстрів, студентів. А потім працював на цукровому заводі і зірвав спину, мурував ями. Пішов ставати на біржу, йому кажуть: «Є курси: підвищення кваліфікації будівельника, курси перукаря, інші. Вибрав зразу, сказав: «На перукаря». У 2002 році закінчив навчання, почав працювати, а у 2003-му я пішла і постриглася у нього. 10 років я по спеціальності не працювала. То в дитячому магазині робила, то в Торговому домі «Тальне». Якось Рома запропонував іти до них у перукарню на декретне місце. Подумала: а чому б і ні? Боже, як в мене перший раз тряслися руки, наче вперше брала в руки машинку, думала: чи сподобається людям? Але мене вони полюбили, почали приходити.
Люда придивлялася до того, як стрижуть колеги. Окрім неї, у перукарні працював Роман та дві дівчини. На відміну від Романа, дівчата стригли швидко. Він же любив витягувати кожне пасмо волосся, придивлятися, поправляти, робив це повільно. Але Люда вирішила й собі спробувати виконувати всі зрізи швидко. Так, як її колега, Маринка. Тепер вона за якихось 10-15 хвилин може зробити стрижку з легкістю: «Поки дівчата на роботі нагріють обід, я вже й справилася. Дівчата сміються. А я – швидше від усіх, як кажуть», – жартує перукарка.


Працювати з людьми – справа не з легких. Траплялися за ці роки Людмилі різні клієнти. Одні – невибагливі, які обирали зачіску за принципом «на ваш розсуд», інші – прискіпливі, одні похмурі, інші – життєрадісні. Та до кожного Люда вміє знайти підхід. Сама – справжній заряд позитиву, радості, завжди усміхнена і з відмінним почуттям гумору. Можливо, тому до неї часто-густо батьки приводять діток.
– До мене приводять малюків часто. І всі вони хочуть до тьоті Люди. А потім ці діти виростають і, особливо хлопці, такими грубими голосами тоді заходять і кажуть: «Тьоть Люд, а можна постригтися? Я завжди жартую і відповідаю: «Ну яка я тьотя Люда? Я для тебе вже просто Люда! Ану закрий двері!» – розповідає.
Як зізнається Людмила, сама робить зачіски та стрижеться виключно у свого чоловіка. Каже, що йому, попри її прискіпливе око, бо ж сама перукарка, вгодити дружині не так вже і легко: «За 16 років спільного життя 3-4 рази він мені таки вгодив. Хоча ні разу не постриг мене так, як хочу. А я ж іще не люблю довго сидіти. Як вигладжує кожне пасмо, то починаю нервувати. Може, тому й не виходить. Хоча як стриже та робить зачіски іншим клієнтам, виходить класно. До речі, його стрижу я. Він у мене – майстер на всі руки: і стриже, і штукатурить, і будує. За що не візьметься – все зробить. Мене Бог нагородив чоловіком», – додає.
За один робочий день Людмила може постригти до двох десятків клієнтів, а то й 20. І в цьому їй допомагають її інструменти: добре загострені ножиці з довгим полотном, машинка, налаштована виключно «під руку», інші професійні матеріали. Купують з чоловіком усе необхідне на Одеському привозі. Інструментом чоловіка, хоч машинки мають однакові і, до того ж, якісні, дружина не користується. Каже, що все це – індивідуально: «Ми не користуємося інструментом один одного. Кожен майстер по-своєму стриже. Як береш чужий інструмент, ножички, наприклад, то в тебе зріз не такий, ти не можеш зробити бахрому. Дуже важливо, щоб ножиці не впали, бо полотно збивається і стригти ними вже не зможеш. Як падають – серце обривається. Майстер тільки раз на два місяці приїжджає і може налаштувати їх. Як ножиці загострені, часто ріжу пальці. Зразу промиваємо, обробляємо спиртом.
На перший погляд здається, що бути перукарем – справа легка. Проте це не так. Спробуй-но вистояти цілий день на ногах біля клієнтів. Особливо перед Великоднем, поминальними днями та випускними вечорами, коли наплив людей збільшується, зазвичай, в рази, а підлога перукарні вкривається шаром лаку. Перукарка каже, що в одяг набивається стільки волосся, що неможливо ні випрати, ні витрусити: «Ще в джинси волосся не так набивається, а от в лосини – жах. – каже Людмила. – На роботі завжди хочеться виглядати гарно, але коли купую одяг, знаю, що раз одягну – і все, він перетвориться на їжака». Людмила порівнює волосину з голкою, яка легко впивається в тіло. Якось така волосинка потрапила їй у голосові зв’язки. Почала задихатися, пів години душив кашель, випила багато води – насилу відпустило.
Жіночу стрижку Людмила виконує в середньому за пів години, все залежить від густоти, довжини волосся, чоловічу – 15-20 хв., укладку – до години, весільну зачіску – за 2,5 год.. Приблизно ж стільки потрібно їй, аби зробити зачіску на випускний вечір. Ідеї черпає переважно з Інтернету, заплітати навчилася на волоссі своєї донечки Юлі. До речі, дівчинка мріє стати майстром з манікюру. У 2017-му році в родині Редюків народився синочок Дарій.
–Я щаслива, – з радістю каже перукарка. – В мене хороший чоловік, чудові дітки, цікава робота. А що ще треба для справжнього щастя?

Ольга ОСІЯНЕНКО

23.04.2020 14:45
Переглядів: 8735
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.