Вісті Черкащини Працівники «Водоканалу» на вагу золота: важка праця й кадровий дефіцит у Тальнівській громаді
Щоразу, відкриваючи кран, ми рідко замислюємося, скільки зусиль і людської праці потрібно, щоб із нього текла чиста вода. У Тальнівській громаді цей щоденний комфорт – результат виснажливої, а подекуди й небезпечної роботи працівників комунального підприємства «Водоканал». Сьогодні ж його діяльність – під загрозою: кадровий голод, зношеність мереж і проблеми з бронюванням фахівців критичної інфраструктури ставлять під сумнів стабільність водопостачання.
Вода є – людей немає
Підприємство обслуговує систему водопостачання міста Тальне та 19 навколишніх сіл. Загальна протяжність мереж – 260,4 км: 58,3 км у місті й 197,4 км у селах. Майже дві третини – зношені й аварійні. Через багаторічну експлуатацію водогони на багатьох ділянках перебувають у критичному стані, і щомісяця тут трапляється до 25 поривів. Кожен з них – це втрачені тонни води та додаткові витрати для громади.
У 2024 році зафіксовано 298 аварій – 122 у місті та 176 у селах. Ці цифри приголомшують, але ще більше вражає те, хто стоїть на передовій боротьби з ними. Невелика команда працівників, яка трудиться в складних умовах і щодня рятує водопостачання громади.
Працюють у воді, багнюці, небезпеці
«Більшість спеціальностей на підприємстві пов’язані з підвищеним рівнем небезпеки, тож кожен, хто працює на «Водоканалі», повинен мати високий рівень кваліфікації, – підкреслює директор Володимир Гречка. – Кожен наш фахівець – на вагу золота».
І це не перебільшення. Слюсарі, майстри, водії щодня працюють у холодній воді, на глибині, під тиском часу й обставин, щоб якнайшвидше ліквідувати аварії і повернути воду в домівки. Їхня робота потребує не лише фізичної сили, а й технічних знань, витримки, координації й часто — справжньої самовідданості.
Підтримувати безперебійну роботу системи – не менш складне завдання. Водовідвідна мережа міста налічує 28,7 км. У 2024 році тут проводили гідродинамічне очищення, працювала асенізаційна машина, ремонтували насосні станції – усе заради того, щоб каналізація не давала збоїв.
Централізоване водопостачання громади забезпечують 62 свердловини і 2 шахтні криниці: 23 – у межах міста, решта – на сільських територіях. Саме ці джерела живлять домівки тисяч людей і вимагають постійного контролю та обслуговування.
Критичний кадровий дефіцит
Через складність роботи кількість охочих працювати у «Водоканалі» зменшується. Ситуацію ускладнюють повномасштабна війна й труднощі з бронюванням працівників критичної інфраструктури.
«Через нестачу кадрів ми фізично не встигаємо ліквідовувати всі пориви вчасно, – розповідає Володимир Гречка, – а неукомплектованість бригад ускладнює ремонтні роботи й порушує норми безпеки».
Із 6 контролерів працюють тільки троє. За нормами, підприємству потрібно 24 слюсарі дільниць водопостачання, але зараз працюють начальник дільниці, машиніст насосних установок і 8 слюсарів АВР. До речі, один з них перебуває у лавах ЗСУ.
Схожа ситуація на дільниці водовідведення: потрібно 12 працівників, а працюють лише 6 машиністів насосних установок (один теж у ЗСУ) і 2 слюсарі АВР. Через це підприємство не встигає повністю обслуговувати мережі й оперативно реагувати на аварії.
Терміновий пошук працівників
Станом на червень 2025 року КП «Водоканал» гостро потребує:
–юриста
–економіста
–слюсарів АВР для дільниць водопостачання та водовідведення
–майстра дільниці водопостачання
–водія автотранспорту
–контролера відділу збуту
Якщо не вирішити кадрове питання, стабільність водопостачання й водовідведення в громаді опиняться під загрозою. Від цього залежить якість життя кожного й у багатоповерхівках міста, і в найвіддаленіших селах.
Можливо, варто задуматися: скільки зусиль, знань і людської праці потрібно, щоб легко відкрити кран і отримати воду. А вона – фундамент нашого повсякдення.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
