Вісті Черкащини Позитивний, чесний, ерудований: історія учня одного з Тальнівських ліцеїв
Серед учнів Тальнівського академічного ліцею «Ерудит» є чимало яскравих особистостей. Серед них – Антоній Гречаний. Він не женеться за гучними словами, але щодня старанням, добротою й світлою іронією творить власну історію. Хлопець навчається в закладі вже два роки. Прийшов сюди в 10 класі й швидко став частиною дружньої ліцейної родини.
«Мене вразило, що тут усі – від першачка й до вчителя чи техпрацівника – щиро привітні», – говорить він. У такій атмосфері Антон легко влився в колектив, знайшов друзів і відчув себе на своєму місці.
Він поважає всіх учителів, бо кожен намагається передати знання цікаво й точно. Та все ж найбільше захоплюється математикою, українською мовою та фізкультурою. Саме на цих уроках одинадцятикласник найбільш активний. Його мотивують не лише власне бажання вчитись, а й приклад самих педагогів. «Вони так викладають, що хочеться знати, – ділиться хлопець і з усмішкою додає: – У спорті мотивує конкуренція, жага перемоги і, звісно ж, учителька Світлана Вікторівна Балинець, яка з радістю спостерігає за грою».
Однією з важливих подій цього навчального року для Антонія стала участь у ХІІІ Регіональному конкурсі читців-декламаторів «Барви слова», де він посів почесне третє місце.
Його виступ не залишив байдужими ні журі, ні глядачів. Він ретельно готувався до декламації вірша Гліба Бабіча «Не схиливши в покорі коліна». Щодня тренувався, надиктовував і повторював, аби не підвести свою вчительку Ларису Кучережко – людину, яка вірить у нього й завжди підтримує. Але найперше – себе. Адже хлопець давно вже має маленьке «хобі» – ще з початкових класів бере участь у декламації віршів.
Вибір твору Бабіча – не випадковий. У цьому рядку – «не схиливши в покорі коліна» – читець побачив себе і свій внутрішній стрижень. Це про гідність, про незламність, про мужність стояти на своєму навіть у найтемніші часи. Антоній вірить у силу слова, у відповідальність за сказане, у силу прикладу. Через такі вірші промовляє до сердець.
Його погляди на життя глибші, ніж може здатися на перший погляд. Попри юний вік, хлопець добре знає ціну відповідальності, чесності, позитиву. Не драматизує, не замикається в проблемах, а шукає рішення.
«Усе пропускати через тверезу голову, – каже, – бо проблеми – лише в наших думках». Він не ідеалізує світ, але щиро вірить, що доброта, гуманність і гумор роблять життя справжнім. Жартівливість героя нашої оповіді особлива – з перцем, іноді й з «чорним» відтінком. Йому подобається, коли дотеп – це не лише смішно, а ще й розумно. Любить меми, зокрема з Володимиром Кличком, бо «там гумор особливий, життєвий, трохи філософський».
Про дружбу Антон говорить з теплотою: «Це як хімія, дуже близька до кохання, тільки простіша». Уміє слухати, підказати сам і прийняти чиюсь пораду. Справжній товариш, який розділить як радість, так і журбу.
Вільний час випускник нині витрачає мудріше: готується до НМТ, навчається, повторює вивчене. Хоча не без жарту додає: «Мій улюблений спорт – качатись у ліжку з боку на бік». У цій простій фразі – увесь він: щирий, з іронією до себе, але й зі щирою повагою до справжньої праці.
Про майбутнє Антоній каже чесно: «Не загадую, бо прийдешнє залежить від сьогоднішнього». І в цій мудрості знову видно його – хлопця, який твердо стоїть на землі, не боїться змін і готовий будувати своє життя крок за кроком. Мрію тримає в секреті, що, напевно, правильно. Адже найпотаємніше не потребує гучних слів.
Антоній Гречаний – поєднання сили духу, щирості, відповідальності й легкого, щасливого гумору. Його слова, вчинки і погляди – це образ молодої, глибокої особистості, у якої попереду – шлях великих можливостей.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
