Вісті Черкащини Повернувся з-за кордону, щоб захистити Україну: Тальнівщина попрощалася з Героєм
4 жовтня Тальнівщина живим коридором зустріла полеглого Героя Андрія Вікторовича Смелкова родом з Поташі. До 26 вересня у його грудях билося серце відданого Україні Воїна-Захисника, чий Подвиг важко переоцінити. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся з Італії, де прожив понад 20 років, аби боронити рідну землю від ворога. 28 березня був призваний по мобілізації, був навідником у одній із військових частин, адже мав досвід служби у Силах Протиповітряної оборони. Це був свідомий та виважений крок, вчинок справжнього чоловіка, який не відсиджувався та не ховався за спинами інших. Андрій Вікторович захищав країну разом з братом В’ячеславом.
Ворожі міномети та танки у Павлівці на Донеччині, на превеликий жаль, забрали життя 42-річного Андрія.
– Ні на хвилину він не забував про рідну землю – Україну, про своє село і родину, – сказав у прощальній промові міський голова Василь Сідько. – Андрій усім серцем вірив у незалежну, вільну Україну і робив все можливе і неможливе, щоб зберегти мир на нашій землі. Гірко і боляче щось говорити, адже все, що ми скажемо – це просто слова. Він Герой, таким був, є і буде у наших серцях завжди. Велика подяка і низький уклін батькам за виховання сина-Героя.
Схилилася над сином згорьована мати. Як же пече їй у грудях – один тільки Господь знає, як рветься її зболіле серце за дитину. Її син повернувся додому на щиті. Він залишився в Україні навіки, а останній спочинок знайшов у рідному селі…
Хвилиною мовчання громада вшанувала пам’ять Героя та поклала квіти до його ніг.
– Андрій був дуже скромною, доброю, інтелігентною людиною. Його сім’я дуже близька мені, я вчилася з його братом, – каже зі сльозами Руслана Скомороха, жителька Поташі. – Він рвався на захист України ще з початком АТО, а от коли почалася війна, ніщо більше не могло його стримати. Приїхав з Італії, де мав все – дружину, 16-річну донечку – та написав рапорт, що піде на передову. Він любив сім’ю, брата, маму, завжди помагав, племінничці присилав гостинці з-за кордону. Його вчинок – це Подвиг. Андрій для мене – Герой, яким я буду пишатися повсякчас, він – взірець для наступних поколінь. Важко дібрати слова, яке це горе. Родині Героя – мої щирі співчуття, – сказала вона.
Війна не питає, вона безжально забирає в України найкращих людей, які назавжди залишаться у нашій пам’яті. Скільки ще тобі треба, кате, щоб насититися?
Редакція газети «Новий Дзвін» висловлює глибокі співчуття рідним та знайомим полеглого Героя. Хай Господь прийме його душу – вільного, нескореного українця!
Ольга ОСІЯНЕНКО
Читайте також: У Тальному попрощались із Героєм, який віддав життя за Україну
