Вісті Черкащини Порцелянові історії Тальнівського музею: мить, застигла в часі
У затишній залі Тальнівського музею історії – цілий світ порцелянових історій. Тут живе тепло родинного дому, перше кохання, будні та свята, втілені в ніжних фігурках: Одарка з Карасем, Левко й Галя, учителька з ученицею, півники, дівчина з ромашкою… Кожна – неначе уривок із життя, мовчазна, але промовиста пам’ять про минуле, яке хочеться зберегти. Про походження цих мініатюр нам розповіла старша наукова співробітниця музею Ольга Приходько.
«Порцелянові вироби – не лише предмети декору, а справжні витвори мистецтва, що зберігають у собі історію й майстерність творця, – каже музейниця. – Від витончених пані минулих епох до кумедних тварин та міфологічних істот – світ фарфору вражає розмаїттям і глибиною».
Світло з печі: фарфор з Полонного, Городенки й Коростеня
Колекція Тальнівського музею містить вироби з двох найвідоміших українських фарфорових осередків – Полонського, Городенківського й Коростенського заводів.
Полонський фарфоровий завод, заснований у Хмельницькій області ще в 1889 році, згодом став одним із провідних підприємств України. Його продукція – фігурки казкових персонажів, тварин, сценки з народного побуту – легко впізнавана завдяки характерному стилю – пластичному, теплому, з увагою до деталей.
Городенківський завод, що працював на Івано-Франківщині з 1970-х років, спеціалізувався на порцелянових наборах і декоративних статуетках. У його виробах більше сучасного, часто експериментального звучання, але й вони не втратили зв’язку з традицією. «Коли тримаєш таку фігурку в руках, ніби відчуваєш тепло ще не зовсім охололої печі, – каже Ольга Миколаївна. – У ній – пам’ять про час, дотик майстра, уважність до кожної лінії й форми. Це речі, які говорять тихо, але щиро».
Не менш промовистим є й фарфор із Коростеня, де ще з початку ХХ століття працював один із найбільших заводів країни. За радянських часів Коростенський фарфоровий завод випускав мільйони виробів на рік, від простих тарілок до тонко декорованих сервізів і ваз, що експортувалися в десятки країн. Деякі зразки – вишукані, з позолотою, інші – стримані й функціональні, але кожен із них несе в собі дух часу й місця. Майстри Коростеня – Віра Яцевич, Валентина та Микола Трегубови, Олександр Шевченко – формували впізнаваний образ українського фарфору, де поєднувались народні мотиви й європейська вишуканість. Сьогодні завод мовчить, але його вироби, збережені в музейній тиші, мовби продовжують розмову – про майстерність, натхнення і тепло, що йде зі світла печі.
Порцеляна з характером
Серед мовчазних свідків епохи – фігурки Одарки й Карася, виготовлені на Коростенському заводі. Ця парна композиція – приклад того, як у простих побутових речах втілювалися характери, жарти й сцени з народного життя. Грайлива Одарка в коралях, задумливий Карась із пляшечкою ніби щойно зійшли зі сцени або з вечорниць. Робота Валентини Трегубової, однієї з провідних художниць Коростенського заводу, демонструє не лише високу майстерність, а й чуття на образ – матеріал тут оживає, говорить, усміхається. Цей експонат став частиною музейної колекції завдяки дарунку Володимира Опалька.
Трепет першої сцени
Витончена порцелянова статуетка «Дебют», виготовлена на Городницькому заводі. У тендітній постаті юної піаністки, злегка схиленої над інструментом, – трепет першого виступу, зосередженість і легка невпевненість, знайома кожному, хто колись виходив на сцену. Це тонка скульптурна розповідь про момент становлення, про перший крок у велике. Фігурку передала до музею Валентина Щигорець. Завдяки цьому історія «Дебюту» триває вже в музейному просторі.
Урок – мить пізнання
Ще одна вишукана перлинка колекції – «Учителька з ученицею» або «Урок», створена на Полонському заводі майстром Борисом Майоровим. У цій ніжній сцені – мить, коли знання починають оживати, а дитяча цікавість зустрічається з терплячою підтримкою вчителя. Тонка взаємодія між дорослою й дитиною, зосередженість і довіра – саме ці почуття передані в пластичній мові порцеляни. Фігурка подарована Лідією з міста Суми і тепер зберігається в колекції як символ освіти й учительства.
Ворожіння на ромашці – миттєвість надії
Чарівна порцелянова фігурка «Ворожіння на ромашці» теж виготовлена на Полонському заводі. Тонка постать дівчини, що зосереджено обриває квіткові пелюстки, передає знайомий кожному легкий трепет очікування й невизначеності – знайомий кожному, хто шукав відповіді в малих знаках долі. Це маленька історія про надію, віру й дитячу безпосередність, зафіксована в ніжному фарфорі.
Травнева ніч – тиша, місяць і зваба
«Травнева ніч» з Полонського заводу – одна з перших, що поповнили колекцію Тальнівського музею історії. У центрі композиції парубок і дівчина в українському вбранні, охоплені миттю ніжної зустрічі під місячним світлом. Їхня постава, погляди, легкий рух – усе пронизане чарами весняної ночі, коли природа мовчить, а серце говорить.
Образ навіяний українськими народними повір’ями: ніч на межі весни й літа вважалася чарівною, сповненою передчуттів, таємниць і кохання. Існує версія, що це Левко і Галя – герої повісті Миколи Гоголя «Травнева ніч, або Утоплена». У цьому читанні статуетка набуває літературної глибини. У її ніжності й тиші, ніби в колисці, чуються відгомони давніх легенд, тієї любові, що проходить крізь світи живих і мертвих, та вся містика українського фольклору.
Півники із серії «Птахи»
У Тальнівському музеї історії зберігаються порцелянові півники з Городницького заводу.
Один – підставка для олівців, яскрава і весела, чудово підходить для робочого столу. Ще два – більший і менший порцелянові штофи, подаровані пані Ніканоровою. Красиві і зручні, вони символізують українські традиції гончарства.
Усі фарфорові статуетки зберігають пам’ять про майстрів та їхню любов до ремесла, створюючи місток між минулим і сьогоденням.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
