Понад 2 млн гривень Тальнівський коледж спрямував на підтримку ЗСУ від початку повномасштабної війни

Тальнівський коледж визначається своєю патріотичною та благодійною спрямованістю. Зокрема працівники та студенти організовують різноманітні заходи на підтримку захисників. Це включає в себе благодійні справи, волонтерську діяльність, а також участь у патріотичних акціях. Всім відомо, що на початку повномасштабного вторгнення, коли тисячі людей були вимушені залишити свої рідні домівки, Тальнівський коледж першим приймав переселенців. Забезпечив їм необхідні умови для проживання, тоді ж коледж став не лише освітньою установою, але й домівкою для людей, що втратили все через війну. Заклад й надалі всіма силами продовжує допомагати захисникам. Тому журналісти «Нового Дзвону» поспілкувалися із директором коледжу – Андрієм Миколайовичем Андрющенком і дізналися, які благодійництва проходять у коледжі.

З початку повномасштабного вторгнення ваш заклад повсякчас допомагає нашим Захисникам фінансово. Як саме проходить організація зборів?

– Благодійні збори ми проводимо регулярно, в середньому у нас проходить 6 великих зборів на рік. Сума, яку нам вдається зібрати коливається в середньому від 20 тис. до 30 тис. гривень. Оскільки наш колектив не є великим, тому такий і результат. Проте успішність доволі висока, бо всі виручені кошти з ярмарків, зборів, концертів ми одразу перераховуємо нашим солдатам, які знаходяться на фронті. Надсилаємо й у перевіренні благодійні фонди, а здебільшого передаємо фінансову допомогу особисто військовим чи їхнім рідним.

Останнім часом люди дедалі менш ефективно долучаються до збору коштів, як вдається вийти із ситуації?

– Один із видів діяльності, який допомагає нам збирати додаткові кошти – це проведення благодійних концертів, вистав за участі всім відомої студії «L-POSITIVE», учасники якої працюють весь час в благодійному режимі. Адміністрація коледжу всіляко намагається підтримувати і студентів, і керівників цієї студії. Адже завдяки їхній праці наші хлопці отримують додаткові кошти чи засоби для боротьби з ворогом.

Скільки коштів спрямували нашим військовим від початку повномасштабної війни?

– У загальному за два роки ми виходимо на суму трохи більше 2 млн грн. Всі ці збори, концерти, вистави, ярмарки – організовувалися абсолютно публічно, і люди бачили, кому з потребуючих ми спрямовували кошти.

З перших днів війни ваш заклад прихистив багато переселенців з інших областей України. Чи є такі, які залишаються тут жити й надалі?

– Ще 24 лютого 2022 року вже о 20:00 ми розмістили 40 переселенців з Уманщини в гуртожитку. Хочу наголосити: у перші дні, коли вся Тальнівська громада зібралася і згуртувалася навколо тих викликів, які виникли у нас на початку вторгнення, всі мешканці нам дуже допомогли створити відповідні умови для ВПО. У березні 2022 року, коли розпочалася масова евакуація людей з Харкова, Дніпра, Сум, Полтави – ми могли прихищати за ніч до 200 осіб. Ми розміщали їх на вільних ліжках, на матрацах, на кількох теплих ковдрах. Годували, поїли теплим чаєм, підтримували всім можливим, а потім вони їхали далі. А вже з березня на постійну основу до нас приїхали ВПО з Луганської, Харківської та Запорізької областей. Люди, які вже оселилися на території гуртожитку, телефонували до своїх знайомих, аби ті також приїжджали до нас. У червні у нашому гуртожитку проживало близько 120-ти біженців, це були молоді сім’ї, студенти, люди похилого віку, дітки. Можу сказати, що це дуже цікавий досвід співпраці з цими людьми. На сьогодні, біженці час від часу їдуть вже до своїх рідних областей, хтось облаштовується у нас на Тальнівщині. Проте 50 осіб і надалі залишається в гуртожитку. 90% наших ВПО нині працюють. Хтось знайшов роботу в комунальній службі, хтось на підприємствах громади. До того ж 5 осіб працює на базі коледжу. Троє майстрів високої кваліфікації працюють будівельниками, одна жінка навчає наших студентів та ще один працівник у нас двірник. Також додалося 16 студентів з різних регіонів.

Чи виготовляєте щось власноруч, зокрема окопні свічки, розпалювачі, грілки, як усі освітні заклади Тальнівської громади?

– В даному випадку ми більше реагуємо на потреби, які виникають. Наші студенти долучаються щоденно до плетіння маскувальних сіток. Коли поставала проблема в окопних свічках, ми безпосередньо займалися їх виготовленням. Також у нас є викладачки, які в’яжуть теплі шкарпетки, шарфи для військових.

Чи змінилися студенти за останні два роки з початку повномасштабного вторгнення?

– Однозначно всі стали максимально патріотичними. Вже немає навіть натяку на російську мову, яка до війни використовувалася, на жаль, у 20%. Студенти на 90% перестали слухати пісні мовою агресора, вони стали більш свідомими. Всі розуміють, що наше майбутнє в Європі, а не в якомусь радянському союзі. Студенти знають, що росія – це споконвічний ворог, який знищував і знищує нашу державу. Звісно, вони значно подорослішали в умовах війни, стали відповідальнішими, обережнішими в своїх діях. Групи стали дружнішими, всі один одного підтримують та допомагають.

Аріана НЕСТЕРЕНКО

Читайте також: Мав за честь представляти Україну: Ігор Новицький про свою участь у Глобальному форумі продовольства та сільського господарства