Поки в центрі Тального топчуть кашу, у закапелках мусять сідати на шпагат

– Так і мусимо ходити, ковзати. До смітника інакше ніяк не попадеш, – немолодий житель Тального Павло саме повертається додому з пустим відром. Каже, хата виходить на Соборну, а до смітника по вулиці 1-го Травня треба добиратися. – Минулого року як топив дровами, то брав з собою попіл та посипав поперед себе. А зараз слизько, але ніхто не посипав. Кому ми тут треба? Посипали по центру. Мабуть, якимось старим асфальтом. Бо хіба ж то мучка? У магазин ходив, то такого понатоптували – одне болото.

І такі нарікання жителів Тального недаремні. Ще зранку люди мусили мало не розчахуватися на тротуарах міста, щоб дістатися до роботи, завести дітей до дитсадків чи до школи. Люди, які добиралися від автостанції в центр, чомусь доходили по тротуару (попід санаторну школу) максимум до магазину «Україна». Далі чомусь переходили через дорогу і прямували по іншу сторону Соборної. А все тому, що далі слизький тротуар вниз по схилу – біля колишньої податкової, спортшколи і аж до пожежної частини – ледь-ледь припорошений сумішшю: якось попід один бік тоненькою цівочкою. Мабуть, тут розраховували на те, що перехожі вміють ходити по канату, бо інакше рівненько по тій «стрічечці» як пройти?

Тішить серце, звісно, що ближче до центру по центральній вулиці посипали тротуари, а місцями навіть не поскупилися на посипкову суміш. Але варто тільки заглянути на неприглядні вулички Тального, навіть ті, що йдуть паралельно до центральної, бачиш, що тут і кіт не валявся. Взяти хоча б Вільних Козаків. Щоб перелізти через небезпечну розвилку за «Торговим містечком» та не викрутити там ногу, треба мати велике щастя. Або дійти до того ж смітника по вул. 1-го Травня, щоб не сісти на шпагат на крутих спусках і підйомах. І це вже не кажучи про дрібні закапелки міста!

Аби з’ясувати, чи сподіватися на посипані вулиці та провулки жителям міста, ми зателефонувати до заступника міського голови Олександра Маринченка. «Я зайнятий», – прозвучало з його уст. На жаль, посадовець виявився настільки заклопотаним, що не знайшов хвилини для журналістів. Цікаво, чим?

Олександр ГРИГОРУК