Вісті Черкащини «Піст – це шлях до тиші серця»: інтерв’ю з протоієреєм Андрієм Гаргатом про сенси Пилипівського посту
Пилипівський – один з постів східних християнських церков. Дотримується з 15 листопада до 24 грудня. Нещодавно ми поспілкувалися з протоієреєм Андрієм Гаргатом – благочинним Тальнівської громади – про духовний вимір цього періоду, його давні традиції та сучасні виклики. Він пояснює, що піст – не лише обмеження в їжі, а нагода для внутрішньої роботи, примирення й відновлення живого зв’язку з Богом.
–Отче Андрію, що є головною суттю Пилипівського посту?
–Це передусім шлях до Різдва Христового. Ми часто біжимо, живемо в коловороті справ, не встигаючи радіти кожній хвилині життя. Церква дарує нам період, коли можемо зупинитися й підготувати серце до зустрічі зі Спасителем. Суть посту – в очищенні думок, намірів, слів, учинків. Він дає людині шанс знову почути себе й Бога.
–Чим Пилипівський відрізняється від інших постів року?
–Він не такий суворий, як Великий. Але водночас Пилипівський піст теплий за духовним настроєм, бо веде до Світлого дня Різдва Христового. Тут поєднуються стриманість і радісне очікування. Це час, коли ми готуємо до свята дім та родину, але не маємо забувати про душу.
–Часто можна почути, що піст – то насамперед стриманість у їжі. Чи достатньо лише цього?
–Якщо людина протягом 40 днів лише змінює меню, то це дієта, а не піст. Обмеження в їжі – допоміжний інструмент, що нагадує нам про головне – духовну роботу. Піст спонукає людину до молитви, милосердя, примирення, прощення. Це вміння приборкати себе й своє его, не дозволити пристрастям володіти душею й розумом.
–Які духовні практики Ви порадили б парафіянам у цей період?
–Найперше – постійну молитву. Навіть коротку, але щиру. Добре також частіше бувати на богослужіннях, читати Святе Письмо, робити маленькі добрі справи. Нехай це буде допомога літній людині, порада чи добре слово. Усе це формує в нас милосердя. І, звісно, важливо обов’язково приступати до Сповіді та Причастя.
–Як постити тим, хто має особливі життєві умови: діти, вагітні, військові?
–Церква завжди ставить людину, її здоров’я й обставини вище правил. Піст ніколи не має шкодити. Зосередьтеся на духовності: молитві, стриманості в словах, відмові від негативу, добродіянні. Постіть не формально, а щиро. Настільки дозволяють сили й обставини.
–Які виклики постають зараз перед вірянами?
–Ми живемо у світі шуму, тривог та постійних інформаційних потоків. Найважче – обмежити не їжу, а час у соцмережах, уникати суперечок і злочинства. Людині складно знайти тишу. Але саме вона – головна умова посту. Якщо вдасться щодня дарувати собі хоча б 10-15 хвилин супокою – це вже велика справа.
–Яким бачите духовний слід Пилипівського посту для вірян?
–Якщо вони підійдуть до Різдва з миром у душі, з любов’ю до ближнього, з умінням радіти простим речам – це вже плід. Ми часто чекаємо великих чудес, але найбільше з них – переродження людського серця. І піст нам дає таку можливість.
Післямова
Як бачимо, Пилипівський піст – не тягар і не обмеження, а передусім шлях до внутрішнього перегляду й добрих змін. Мудрі слова протоієрея Андрія Гаргата нагадують: справжній піст починається тоді, коли ми з любов’ю й довірою відкриваємо серця Богові й ближнім. І саме так народжується справжня радість Різдва.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
