Пісня, що лікує душу: історія матері військового із села на Тальнівщині

Валентина Дмитрівна Щербатюк народилася в Мошурові, що на Тальнівщині. Мама двох дітей, бабуся 4 онуків та прабабуся 9 правнуків. Вона – активна учасниця художньої самодіяльності Поташі і Мошурова, мама сина Олександра, який з початку повномасштабного вторгнення на військовій службі, має 3 бойові нагороди, навіть «Золотий хрест». Про них розповімо після нашої Перемоги. Довгий час проживала в Поташі, а зараз знову у батьківській хаті. Все рідне і миле тут, як в дитинстві. Від рідної хати віє теплом і лагідним родинним затишком. Усім найкращим, що є в її душі, завдячує їй, бо в ній сформувалися усі моральні якості та людські цінності. Саме тут вона навчилась цінувати хліб і сіль, підіймати з підлоги ненароком випущену крихту. Тут змалку вчили поважати старих, шанувати батька й матір, бути терплячим, чесним і роботящим. Згадується мама, яка наспівувала колискові пісні. А їх було кому співати, бо у родині росло 8 дітей. Найрідніша сестричка Катя – частий гість у домі Валентини Дмитрівни, підтримує її в усьому, ходить на репетиції з нею до сільського Будинку культури, виступають разом на різних благодійних концертах. Зараз трішечки призупинилась їх діяльність, директор БК Віталій Фурса на військовій службі.

Валентина росла працьовитою. Після закінчення Мошурівської школи пішла на молочнотоварну ферму дояркою. Вечорами бігала в сільський Будинок культури співати. Потім вийшла заміж у Поташ, її чоловік не схвалював захоплення художньою самодіяльністю. А коли в 44 роки помер 1997 року, вона через певний час займалася у вільний від роботи час улюбленою справою. У її репертуарі були й сольні пісні, і дуетом, і у складі вокального ансамблю. Здебільшого – це народні пісні, які зворушують, заспокоюють, пробуджують  почуття прекрасного, дарують бентежні душевні переживання, додають сили та енергії. Музика підживлює душу, розраджує і допомагає долати печаль і сум, особливо в наш нелегкий час.

–Музика постійно звучить в моїй душі. Я чую її всюди: в дзюрчанні струмка, в шепотінні листя, в завиванні вітру, хитанні хлібів. Коли я це чую,  моє життя стає гармонійним з природою. Будь-яка пісня захоплює мене, бере в полон своєю чарівністю. Слухаючи її, я завмираю від щастя і насолоди. З великим задоволенням співаю, вивчаю слова пісень, – ділиться своїми думками Валентина Щербатюк.

Вона ніколи не зупиняється на досягнутому, постійно оновлює свій пісенний репертуар. Під впливом пісні вже на другий план відходять всі життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного.

Валентино Дмитрівно, нехай Вам звучить музика не один десяток літ! Міцного здоров`я Вам, родинного щастя, здійснення заповітних Ваших мрій, тепла від Ваших шанувальників!

Марія БІРЧЕНКО

Читайте також: Мерседеси, мільйони і статус інваліда: голова Черкаської облради очолює тренд серед чиновників-інвалідів

Читайте нас також в Telegram!