Перший на Київщині хлібний елеватор збудували у Тальному

► Документ

Наприкінці ХІХ ст. кооперативний рух, що зародився у Західній Європі, досяг українських земель. Тут він зустрів благодатний ґрунт для усіх форм свого розвитку серед населення, яке з ентузіазмом сприйняло його. Кооперативний рух, який постав у вигляді спілок, сколихнув село, починає швидко ширитися в Україні. Стрімко почала розвиватися кредитна кооперація, яка взяла на себе роль основного партнера для співпраці із селянством. Зародилася вона у вигляді ощадно-позичкових товариств. Велика потреба у грошових кредитах для звільненого села народила й сільські ощадно-позичкові товариства. Кредитова кооперація теж дістала в Україні широкого розвитку і 1915 року вона охоплювала 3 тисячі 412 товариств.
«Життя селян нашої околиці примусило їх для поліпшення свого добробуту звернутися до спільництва (кооперації)», – читаємо у статті «Товариський елеватор у м. Тальному» газети «Рада» за 24 серпня 1912 року. Устав Тальнівського кредитного товариства Уманського повіту був затверджений Київським губернським правлінням 11 квітня 1907 року. Головою правління кредитного товариства обрано волосного писаря Тальнівської волості Трохима Кириловича Гулько-Одудушина. З часом, коли кредитне товариство міцніше стало на ноги, серед його членів все частіше почали звучати пропозиції щодо ведення товариством посередницьких операцій. Нарешті, на одному з останніх засідань товариства, було вирішено збудувати у Тальному товариський хлібний елеватор. Ініціатива його створення належала волосному писареві Тальнівської волості, а разом з тим голові Тальнівського кредитного товариства Трохиму Кириловичу Гулько-Одудушину. Цікаво відзначити, що мировий посередник неодноразово наголошував, що «писареві не подобає бути на чолі селянської коопераційної інституції» і поставив питання про визначення Гулько-Одудушина, ким він хотів би залишитися – писарем чи головою товариства, бо «займатися і писарством і предсідательством – недопустимо». Трохим Кирилович залишився головою правління і від його вибору товариство лише виграло. Цілеспрямований і активний Трохим Гаврилович цілком і щиро віддався справі.

Для будівництва елеватора Тальнівське кредитне товариство отримало від Державного банку довгострокову позику в розмірі 19 350 крб. на 15 років з погашенням її в рівних частинах. Планувалося, що будівництво елеватора обійдеться товариству приблизно в 21-22 тисячі карбованців, яке оцінювалося як недороге. Пояснювалося це тим, що містечко має багато каміння і платити доводилося лише за доставку його на місце будови; цеглу товариство виготовляло самостійно. За каміння і дерев’яні роботи підрядчику заплатили 5 000 крб..
Київська земська довідкова книжка-календар на 1914 рік, яку люб’язно передали Тальнівському музею історії Ігор Северенчук та Альона Петренко, вказує, що 12 листопада 1912 року в Київській губернії відкрито перший кооперативний хлібний елеватор в Тальному.
Елеватор розмістили біля залізничної станції на орендованій землі. Від станції до самої будівлі була підведена невелика залізнична колія. За оренду власнику землі, відповідно до договору, товариство сплачувало 5 % чистого прибутку. Елеватор мав вигляд величезної будівлі, довжиною 27 сажень (57,6 м), шириною 10,5 сажень (22,4 м). Він був розрахований на 100 тисяч пудів зерна, мав 8 засіків, у разі потреби використовували і горищне приміщення, в якому вільно вміщалося до 50 000 пудів зерна в мішках. Окрім самого елеватора, в тій самій будівлі розміщувалися склад сільськогосподарських машин, прососушарка і два млинових камені (постави), олійниця, які приводилися в рух нафтовим двигуном. Освітлення було електричним, для чого була придбана невелика динамо-машина.
Газета «Кіевлянин» № 42 від 11 лютого 1913 року писала: «Всеми членами (Уманьського) 1-го ссудо-сберегательного товарищества единогласно была признана прибыльность сооруженія элеватора, при чем указывалось на деятельность въ этомъ направленіи тальновского кредитного товарищества, которое, какъ известно читателямъ «Киевлянина», въ 1912 году открыло вполне оборудованный имъ элеваторъ на 200.000 слишкомъ пудовъ зерна, съ мельницей, съ маслобойнымъ отделеніемъ, съ электрическимъ освещеніемъ».
За даними Київського губернського статистичного комітету станом на 01.01.1915 року були зареєстровані та діяли:
● сільські банки в поселеннях: м. Шавулиха, с. Кобринове, с. Заліське, с. Гуляйка;
● ощадно-позичкові ка­си: с. Павлівка Звенигородського повіту, с. Мошурів, с. Романівка Уманського повіту;
● кредитні товариства: Тальнівське в м. Тальному;
● ощадно-позичкові товариства: Колодистське в с. Колодисте Звенигородського повіту, Онуфріївське в с. Онуфріївка Уманського повіту, Тальнівське-Ремісниче в м. Тальному.
Після більшовицького перевороту елеватор націоналізували. Тальнівчани ще довгий час користувалися його крупорушкою, олійнею, там розміщувалися різноманітні склади. Будівля першого хлібного елеватора збереглася до наших часів.

Світлана ПРОЦЕНКО, директорка Тальнівського музею історії

PS: Цей матеріал ввійде в книгу, присвячену 100-річчю Тальнівщини. Тож приєднуйтеся до написання ювілейного видання. Контактний номер: 096 111 00 99, Анна Драгун

Читайте також: Щоб прокласти залізницю у Тальному треба було знести 20 будинків