Вісті Черкащини 
Переступив через прихожанку з поламаною ногою, писав листи онуфрію: жителі села на Тальнівщині мітингують проти священника
У Тальнянках на Тальнівщині не вщухають релігійні скандали. 24 червня у селі відбулися збори, на яких вирішили питання переходу місцевої церкви московського патріархату до ПЦУ. Питанням переходу почав займатися благочинний Андрій Гаргат, оскільки настоятель храму у Тальянках не прибув на збори, нібито захворів, а дехто говорив, що він взагалі втік із села. Згодом виявилось, що протоієрей Іоан Яводчак поїхав до Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, який 28 червня прийняв його у Митрополичому домі та вручив відповідні укази, іменну єпитрахиль й богослужбові видання українською мовою.
У мешканців Тальянок виникло багато питань до священника, адже півтора роки він годував їх обіцянками, тримав усе в таємниці і якимось дивним чином провів перехід громади села до української церкви без самої громади. Тож небайдужі жителі 1 липня організували зустріч та запросили Іоана Яводчака, аби він прояснив ситуацію із переходом до ПЦУ, про який він не повідомив нікого, навіть прихожан храму.
Місцева активістка Надія Коломієць, яка організувала зустріч, зазначила, що вона не хоче, аби люди сварилися між собою, але вважає, що жителі мають право знати правду:
– Ми хочемо, щоб нам розповіли, як так вийшло? Ніби й добре, що Іван Іванович перейшов до української церкви і хоче це зробити з громадою, але чому про це стало відомо тільки зараз? Нехай розкаже нам!
Отець Іоан зазначив, що вони вели розмову про перехід до ПЦУ 22 квітня 2023 року із прихожанами церкви. Однак місцеві жителі кажуть, що про розмову цю раніше ніхто не чув, і не бачив.
– Було запропоновано, щоб наша парафія Покрови Пресвятої Богородиці послідувала за Томосом та увійшла до Православної церкви України, як ставропігійна громада (ставропігія – це автономна православна церковна одиниця, яка підлягає юрисдикції не місцевому благочинному, а безпосередньо Митрополиту, – ред). Ті люди, які провели збори 24 червня, – вони не є членами релігійної громади села, бо за статутом ними є ті люди, які беруть безпосередню і постійну участь у богослужінні та храмовому житті, утримують храм, прибирають його, ремонтують тощо. Збори села та збори парафіяльної громади – це не одне і те ж. Цю діяльність регламентує статут Української Православної Церкви. Збори парафіяльної громади веде настоятель храму. Якщо ці збори веде інша людина, вони вважаються недійсними. Нашу парафію зареєстрували у 1991 році і вона мала ставропігійний статус, тобто відносилася до Київського Митрополита. І ми захотіли повернути цей історичний статус.
На підставі поданого прохання, керуючись Томосом про автокефалію православної церкви України, постановою священного синоду №25 від 21 березня 2022 року та Законодавства України, вирішили прийняти парафію Покрови Пресвятої Богородиці с. Тальянки Звенигородського району Черкаської області до складу релігійного об’єднання Православної церкви України, як ставропігійну релігійну організацію безпосередньо у підпорядкуванні предстоятеля ПЦУ і визначити предстоятелем ставропігійної парафії протоієрея Іоана Яводчака. Це було погоджено із благочинним Тальнівщини Андрієм Гаргатом та Митрополитом Черкаським та Чигиринським Іоаном Яременком та Митрополитом Епіфанієм, – додав Яводчак.
У коментарі журналістам «Нового Дзвону» Андрій Гаргат зазначив: «Те, що священник із Тальянок перейшов до української церкви, мені стало відомо вже постфактум». У той час благочинний займався документами переходу, який визначили на загальних зборах у селі.
– Якби я точно знав, що він збирається переходити до ПЦУ, ми б не організовували збори. І я, і Владика Іоан дізналися про перехід від Київської митрополії. Звичайно у ПЦУ є така практика, коли храми підпорядковуються безпосередньо Митрополиту Епіфанію. Однак ця ситуація склалась якось неправильно. Вийшло так, що отець Іоан тягнув до останнього, і тільки коли люди вже зібралися самі, щоб вирішити долю громади, швиденько поїхав у Київ, щоб вирішити це питання. Єдине, що я попросив у Іоана, це те, щоб на парафії у нього все було спокійно, адже Митрополиту він розповідав, що громада села його підтримує, – зазначив отець Андрій.
Як є насправді, наші журналісти побачили і почули особисто. На всі виправдовування місцевого священника обурені жителі викрикували із натовпу: «Чому священник не вийшов до людей, коли вони збиралися? Чого він ховався? Якщо він робив по закону, то чому ховався від людей? Хай би прийшов і пояснив, що він уже займається переходом, ми б розійшлися, і все було б мирно».
На що священник відповідав лише: «Не розпалюйте релігійну ворожнечу»!
Та, як зазначили місцеві, сам Іоан розпалив цю ворожнечу між людьми. І тепер жителі села поділилися на два табори – одні підтримують священника, інші ж – проти нього та його поглядів. Ті, хто проти, аргументують це багатьма вчинками священнослужителя, які йдуть наперекір релігії, яку він проповідує. Наприклад, багатьох тальянківців обурив випадок, коли прихожанка та свічникарка храму Зоя Михайлівна зламала ногу прямісінько біля церкви. Місцеві кажуть, що було це 13 грудня на велике християнське свято Андрія Первозваного. І тоді отець буквально переступив через жінку та пішов до храму. Сама вона говорить, що допомогли їй небайдужі односельчани, а священник не подав навіть руки, аби вона підвелася. На що в Іоана був свій аргумент:
– А чому ж ви не розповідаєте, що я вашу донечку за руку привів і влаштував до університету, коли вона вступала?
Та виявилося, що добрі діла від священнослужителя були не такими вже й безкорисними, бо йому у відповідь прозвучала фраза: «А за які гроші це робилося?» Але, як то кажуть, це вже зовсім інша історія, яких довкола Іоана Яводчака виявилось немало. Навіть нещодавно, коли після зборів жителі села прийшли до церкви, щоб провести службу, всередину їх не пустили. Люди не розгубилися і вирішили помолитися біля храму, але і цього їм зробити не вдалося. Дружина Іоана Валентина викликала поліцію. Матінка нарікала, що нібито їй погрожували та вона боялася за своє життя і життя чоловіка.
Однак тальянківці кажуть, ніяких протиправних дій вони не робили, а просто прийшли провести служіння, хоча б під храмом та у своєму селі. Адже більшість мешканців і хотіли б ходити до церкви, але раніше не могли – бо для них важливо було, щоб це був українських храм. Як зазначила місцева мешканка Наталія Тихонюк, родина священника сприймає усі висловлювання та думки односельців, у яких вони не погоджуються із ними, – як погрози та залякування.
– Ми уже в себе в селі свободи думки не маємо. Коли почалась повномасштабна війна, я написала у нашу сільську групу у вайбері, що «нам не треба ні московського сиру, ні московської ковбаси, ні московського патріархату», після цього отець Іоан телефонував до мене і запитував, як я могла таке написати, не порадившись із ним. То це що, я не маю право навіть на свою думку? – каже жінка.
Особливо відзначилась прихожанка церкви, яка судячи зі всього, вірна прихильниця московського патріархату. Валентина Федорівна на будь-які слова, які піддають сумніву діяльність отця Іоана викрикувала нецензурну лайку та усім затуляла рота.
– У мене, як у жителя села, є претензії до отця Іоана, навіть підозри. І були вони ще багато років тому, із того часу, як прихожани нашої церкви почали вороже висловлюватися про українську церкву та її предстоятелів. У нашому селі є загиблі військовослужбовці, на похоронах одного із них, у прихожанки нашої церкви, яка тоді ще була московського патріархату, запитали: «Чому ви не молитесь?» Вона сказала, що це вбивця. Ті, хто загинули, захищаючи нашу Україну, – вбивці? Як це так може бути? Звідки вона таких слів набралася? Із церкви. А пригадаймо квітень 2022 року, коли вся Україна плакала від отого наступу кацапів, священник Іван Іванович проводив референдум і писав митрополиту онуфрію, що хоче і надалі залишатися під його керівництвом. То як назвати всі ці дії? Це – зрадник, наш священник, – виступив колишній директор місцевої школи Микола Сесь.
Отець Іоан і на це мав своє виправдання. Сказав, що звернення до онуфрія писали із закликом розірвати зв’язки із росією. Сюди ж священник додав і свою волонтерську діяльність. Почав розповідати, що нібито церква передавала для Збройних Сил України гуманітарну допомогу. Проте, це ще більше обурило місцевих, адже продовольство збирали усім селом, а вийшло так, що допомагала лише церква.
Протоколу засідання парафіяльної громади, яке нібито відбулося ще у квітні 2023 року, отець Іоан так і не надав. На запитання наших журналістів, чому не прийшов на попередні збори жителів села та не прояснив ситуацію, відповів, що підвело здоров’я, хворів. Коли ж запитали, чому так довго тягнув із переходом до Православної церкви України, почули наступне:
– Я сподівався, що перейде вся наша церква, а я один, рядовий священник погоди не роблю.
Розійшлися жителі Тальянок на тому ж, що і сходилися, кожен залишився при своїй думці. Радіють, що хоч церква стала українською. Та більшість мешканців села каже, що відвідувати її, поки настоятелем є отець Іоан – не будуть.
Тая АГАВЕРДІЄВА
